Весна - найпрекрасніша пора року .
4 березня мешканці гуртожитку 2 технікуму віддали данину любові й захоплення берегиням нашого роду.
Квітніть, дорогенькі, на білому світі. Вас вітає сама весна, а разом з нею прийшов Міжнародний жіночий день.
Вшановуємо жінку, найголовніше творіння на Землі.

Інтернет-олімпіада з української мови - це дієвий спосіб розкрити потенціал студентів, підвищити їхній інтерес до навчання. Вітаємо студентів 721 групи зі здобутками: Тарабан Роман(диплом І ступеня), Шевченко Денис(диплом ІІ ступеня). Бажаємо хлопцям задоволення від підкорення ще однієї сходинки в навчанні

 

 

ПОРАДИ МОЛОДИМ ВИКЛАДАЧАМ

                                     Склад школи молодого викладача на 2019-2020 н.р.

  

Прізвище, ім'я, по батькові	Навчальний заклад, який закінчив, рік закінчення	Спеціальність за дипломом	Стаж роботи на посаді	Предмети, які викладає
Дуброва К. М.	Сумський державний університет, 2018 рік	Спеціаліст. Комп’ютерні науки та інформаційні технології	з 01.09.2019 р.	виклад комп’ютерних дисциплін
Стаднік А. Ю.	Національний педагогічний університет М. П. Драгоманова, 2015 рік	Магістр. Соціальна робота.	1 рік	викладач соціальних дисциплін
Лобурцова О. О.	Чернігівський державний технологічний університет,                 2013 рік	Спеціаліст. Соціальна робота.	з 06.09.2019 р.	керівник гуртка та викладач соціальних дисциплін
Рябченко І. М.	Сумський державний університет, 2016 рік	Кандидат економічних наук.	1 рік	викладач фінансово-економічних дисциплін
Коваленко В. В.	Глухівський державний педагогічний університет, 2007 рік	Спеціаліст. Професійне навчання. Механізація та гідромеліорація сільського господарства	14 років 1 рік	майстер виробничого навчання викладач тракторів та автомобілів

Семінарські заняття у вищій школі

Витяг з "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ Міністерства освіти України № 161 від 2.06.1993 р.)

3.6. Семінарське заняття.

3.6.1.       Семінарське заняття — форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

3.6.2.    На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняттявносяться у відповідний журнал.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Види і методика семінарських занять:

1. Просемінари. У ХVШ - XIXст. вони існували під назвою попередніх семінарів для студентів 1 семестру. За сучасних умов у навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоча широко застосовуються у педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє завдання: виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, реферувати літературу, складати тези). Інакше кажучи, просемінари — це своєрідні практикуми, які проводяться на молодших курсах.

2. Семінари мають безліч різновидів, вибір яких зумовлюється багатьма чинниками: метою заняття і змістом навчального матеріалу, роком навчання (молодші курси, середні, старші), складом академгрупи, рівнем підготовки студентів і педагогічною майстерністю керівника семінару.

-Семінар запитань і відповідей (відповіді студентів оцінюються).

- Семінар — розгорнута бесіда. Дуже поширений у вищій школі, особливо на молодших та середніх курсах. Передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються. Активізує аудиторію. Може доповнюватися фіксованими виступами.

- Семінар — коментоване читання. Проводиться найчастіше на молодших курсах.

- Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

- Семінар-дискусія.

- Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

- Семінар-дискусія.

- Семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку.

- Семінар-конференція. Проводиться у вигляді доповідей студентів, виступів опонентів, запитань до доповідачів, відповідей доповідачів на запитання.

- Семінар — теоретична конференція в академгрупі або на потоці (4-6 годин). Тема семінару здебільшого не збігається з плановою, а формулюється як висновок важливої теми або розділу.

- Семінар — вирішення проблемних завдань. Проводиться з метою здобуття досвіду теоретичного мислення.

- Семінар — заняття на виробництві (на фабриці, заводі, у колгоспі, школі, НДІ тощо).

- Семінар — прес-конференція. Кілька, студентів готують доповіді з питань, передбачених планом семінару. Після виступу доповідачам ставляться запитання, як це має місце на прес-конференціях.

- Семінар — "мозковий штурм ". Проводиться за зразком запропонованого в1953р. американським психологом А. Осборном колективного  методувирішення складних, недостатньо розроблених питань науки і техніки,організаційних проблем тощо.

3.Спецсемінари проводяться на старших курсах вузу (починаючи з п'ятого-шостого семестру). До читання спеціальних курсів залучаються відомі вчені, а також спеціалісти — працівники підприємств, наукових закладів та інших організацій.

4.Наукові студентські семінари за спеціалізацією. Кількість учасників семінару не повинна перевищувати 10-15 чол. Результати роботи оцінюються викладачем або колективом.

Приблизна схема плану семінарського заняття

• Назва навчальної дисципліни.
• Тема семінарського заняття.
• Питання, що виносяться на заняття.
• Основна фахова і додаткова література для підготовки питань.
• Перелік рефератів.

Семінарське заняття складається з трьох основних етапів:

1)підготовка до семінару;

2) проведення семінару;

3) робота зі студентами після семінарського заняття.

Різновиди семінарських занять

Семінарські заняття з теоретичних дисциплін:

• семінар;
• колоквіум - залік з окремих тем або розділів;
• практично - семінарські заняття;
• практикум.

1. Семінарське заняття з теоретичної дисципліни виконує такі функції

-     поглиблення та деталізація матеріалу, який вивчався на лекції чи самостійно;

-     контроль викладача за знаннями групи та з'ясування рівня навчальної діяльності студента (особливий вид семінару - колоквіум, тобто семінар-залік з окремих тем чи розділів).

Особливості семінарського заняття:

-     студентові попередньо пропонуються запитання з теми, перелік самостійних завдань (мікрореферати, проблемні ситуації, методичні розробки або їх фрагменти, конспектування літератури ,тощо);

-     студенти, як правило, відповідають за бажанням, а в разі не­підготовленості всієї групи - дається змога попрацювати 10-15 хв. З конспектом або літературою.

Хід семінару та його структура:

• Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
• Оголошення теми і мети, порядку проведення.
• Поступовий розгляд намічених питань у вигляді виступів, обговорення, рецензій, відповідей, доповнень до них.
• Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
• Видача завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

2. Семіиарсько-практичне заняття (близьке до комбінованого заняття)

виконує три функції:

• поглиблювальну;
• контрольну;
• методико-практичну.

Будується це заняття як і семінар, але має практичну частину, яка здебільшого містить виконання конкретного завдання (рольова гра, розв'язання проблемних ситуацій, практичні розрахунки тощо). Ці види діяльності є підтвердженням теоретичної роботи над матері­алом, переростанням знань в уміння, які визначені в робочій програмі відповідної дисципліни.

3.Практикум - практичний різновид семінару (лабораторної роботи), де формуються:

- навички розумового і практичного характеру;

- вміння проводити досліди, робити точні розрахунки, обчис­лення та креслення доних;

- проведення спостережень. В основному практикуми доцільні з предметів фізико-математичного та природничо-біологічного циклів.

Підготовка до семінарського заняття починається з визначення кафедрою тем семінарських занять на весь курс. Ці теми скоординовуються з темами лекцій, співбесід та темами, що повинні самостійно опрацьовуватися студентами і входять до робочої програми курсу (табл. 1). На семінарських заняттях робиться акцент на основних про­блемах навчального курсу.

При розробці проблематики та планів проведення кожного нас­тупного семінарського заняття, як правило, дотримується дидактична вимога поетапного зростання складності проблем, що вивчаються.

Плани семінарів передбачають обговорення 1-2 рефератів і кількох вузлових проблем, що передбачені програмою. До плану для обгово­рення на семінарі, як правило, рекомендується включати також 1-2 фіксованих виступи студентів з окремих розділів монографії, статей, рецензій на монографії і т. д., що стосуються проблеми, яка розгля­дається на семінарі. Викладач повинен визначити студентів для фік­сованих виступів і вказати конкретні джерела.

На першому занятті з курсу викладач розподіляє між студентами кожної академічної групи теми рефератів на весь період вивчення цього курсу і визначає, на яких семінарах вони будуть обговорюватися.

Залучення студентів до активної підготовки семінарського за­няття починається з моменту читання лекції за конкретною темою та особливо - з моменту консультації до семінару, під час якої необхідно:

• визначити мету семінарського заняття;
• встановити логічний зв'язок семінару з іншими видами занять;
• окреслити хід семінарського заняття як змістовного доповнення до лекції;
• провести аналіз основної та додаткової літератури та дати ре­комендації щодо користування літературою;
• дати рекомендації щодо використання технічних засобів (ТЗН);
• довести індивідуальні завдання до студентів.

Під час індивідуальних консультацій перевіряється хід підготовки студентів до семінару, надається допомога студентам, що готуються до виступу з рефератами, рецензентам. Викладач також допомагає студентам у вивченні й аналізі літератури.

Важливим методичним завданням проведення кожного семінарсь­кого завдання є активність у вивченні навчального матеріалу. У корот­кому вступному слові викладач нагадує мету заняття, місце теми, яку розглядають у навчальному курсі, план заняття тощо.

Студенти можуть зачитувати реферати. Кожний доповідач пови­нен викласти зміст реферату усно за 10-20 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від слухачів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

На семінарському занятті заслуховуються і фіксовані виступи. Студент повинен протягом 15-20 хвилин не лише викласти суть пи­тання, але й висловити свою думку щодо питань, порушених у моно­графіях, підручниках, статтях і рецензіях на них.

Подальший перебіг семінару передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Ро­бити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ста­вити запитання.

Потрібно навчати студентів вільно, творчо обговорювати про­блеми, що виносяться на семінарське заняття, а не просто читати текст. Кожному виступаючому можуть ставитися запитання. Дискусія, до якої доцільно залучати усіх студентів, повинна бути творчою, до­казовою, коректною, навчальною.

На семінарському занятті необхідно забезпечити безперервну роботу студентів, яка повинна виражатися:

• у виступах студентів без повторів попередньо сказаного;
• у запитаннях до слухачів;
• у репліках по суті і т. д.

У кінці семінару викладач виступає з висновком, у якому оцінює роботу студентів у ході заняття, характеризує реферати і ставить за них оцінки, а також оцінює виступи студентів. Потім викладач зупиня­ється на всіх питаннях, в яких були висловлені неточні чи правильні положення, на недостатньо висвітлених, або роз'яснює дискусійні пи­тання, дає завдання і поради щодо подальшого вивчення недостатньо засвоєних питань, розкриває основні перспективи наукової розробки проблем, що обговорювались

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготов­лені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо. Оцінки, одержані студентом на семінарах, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Викладач в обов'язковому порядку проводить індивідуальні бе­сіди зі студентами, які пропустили семінарське заняття, перевіряє знання матеріалу з тем, які закріплювалися на семінарі.

 

 

 

 

Витяг з "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах".

3.5.1.      Практичне заняття — форма навчального заняття, при якому викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі — тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Вказані методичні засоби готуються викладачем, якому доручено проведення практичних занять, за погодженням з лектором даної навчальної дисципліни.

3.5.2.      Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її говорения за участю студентів, розв'язування завдань з їх обговоренням, зв’язування контрольних завдань, їх перевірку, оцінювання.

Оцінка, отримані студентом за окремі практичні заняття, враховуються при ставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Примірний план практичного заняття

• Організаційний момент.
• Тема, мета, план і значення заняття.
• Контроль вхідного рівня знань студентів.
• Формування вмінь та навичок (практична робота).
• Підсумковий контроль засвоєння матеріалу.
• Підведення підсумків практичного заняття.
• Домашнє завдання.

На кожне практичне заняття викладач розробляє інструкцію (за формою, що складається і для лабораторних занять).

 

• Знайте глибоко ту науку, якої вчите студентів!

Хто володіє словом, той володіє аудиторією. Хто володіє студентською аудиторією, той має беззаперечний шанс на успіх у навчальній роботі.

• Орієнтуйтесь у сучасній науці і технологіях!
• Дивіться студентам в очі, усім своїм виглядом демонструйте повагу та розуміння.

Постійно утримуйте зоровий контакт з аудиторією. Досвідчений педагог завжди стежить за увагою студентів, переводячи погляд з передніх рядів на задні.

Показуйте себе живим, енергійним, динамічним. Під час заняття не застигайте, ніби пам'ятник. Обов'язково рухайтеся.

Враховуйте вікові, фахові, культурні, національні, релігійні та інші особливості аудиторії.

Одягайте на заняття ті речі, у яких ви почуваєтеся комфортно, які не відволікатимуть вас своєю незручністю.

Завершуючи заняття, необхідно подивитися в очі студентам і відзначити їх працю, сказати щось приємне, продемонструвавши своє задоволення від спілкування з молоддю.       

• Умійте на визначений час відірватися від особистих турбот.
• Будьте розумними і тактовними.

Прислухайтеся до точки зору студента, поважайте її і з достатньою самокритичністю ставтеся до своєї точки зору. Розумні вчинки не тільки корисні для справи, але й демонструють повагу до інших.

• Не ставте надмірних вимог.

Той, хто багато очікує від студентів, постійно відчуває роздратування від того, що це очікування, частіше всього, не відповідає його надмірним вимогам.

• Не гнівайтеся!

Привчайте себе до паузи, яка б попереджувала спалах гніву, а під час цієї паузи намагайтеся осмислити ситуацію. У цьому випадку вам прийде в голову думка про те, що спалах не принесе полегшення, а лише викличе нові неприємності.

ОСОБЛИВІСТЬ   ПЕДАГОГА   НЕ   ЗАМІНЯТЬ   НІЯКІ   ПЕДАГОГІЧНІ   НОВАЦІЇ!

• Тому завжди вчіться, вдосконалюйтесь.

Користуйтеся різними джерелами інформації, особливо комп’ютерними. Хто зупинився у самовдосконаленні, той приречений на послаблення інтересу до нього як з боку студентів, так і з боку колег!

ЗАТВЕРДЖУЮ

Директор технікуму

_____________ Косенко Д. С.

«02» вересня 2019 року

План роботи

Школи професійної адаптації

на 2019 – 2020 н.р.

 

 

 

 

План засідань школи професійної адаптації

2019–2020 н.р.

Мета ШПА:формування професійних умінь і навичок, які відповідають сьогоднішнім вимогам педагогічної науки і практики, підготовка молодих спеціалістів до засвоєння прийомів і методів педагогічного дослідження і методів перспективного педагогічного досвіду.

№	Зміст засідань	Відповідальні		Примітка
Засідання 1 (серпень)
1.	Анкетування молодих викладачів з метою визначення труднощів, проблем в організації роботи викладача	Заступник директора з НР ,методист
2.	Створення груп «наставник-молодий викладач».	Заступник директора з НР ,методист
3.	Інструктаж молодих викладачів « Планування роботи викладачів.  Робота з навчальними програмами, робочими навчальними програмами.  Нормативні документи»	Заступник директора з НР ,методист
Засідання 2 ( вересень)
1.	Типи занять. Вимоги до структури занять вимоги до змісту занять і процесу навчання; вимоги до техніки проведення занять.	Заступник директора з НР ,методист,викладачі-наставники
2.	Вимоги до ведення журналів академічних груп.	Заступник директора з НР ,методист
Засідання 3 ( жовтень)
1.	Інтерактивні технології навчання .	Методист,викладачі-методисти .
2.	Форми контролю знань студентів. Методика проведення підсумкового контролю Консультація: проблеми оцінювання навчальних досягнень студентів	Заступник директора з НР ,методист
	Робота між засіданнями ·        Відвідування занять досвідчених викладачів з їх наступним  обговоренням. Аналіз заняття.	Методист, викладачі – наставники
Засідання 4 (листопад)
1.	Вплив індивідуально-психологічного стилю викладача на формування взаємовідносин у системі студент-викладач.		Методист,практичний психолог
2.	Організація самостійної роботи студентів.		Заступник директора з НР ,методист
	Робота між засіданнями ·        Відвідування занять досвідчених викладачів з їх наступним  обговоренням. Аналіз заняття.		Методист, викладачі – наставники
Засідання 5 (січень)
1.	Педагогічна техніка – складова навчальної технології.		Заступник директора з НР ,методист
2.	Методичне забезпечення дисципліни.		Заступник директора з НР ,методист
Засідання 6 ( лютий)
1.	Профілактика жорстокості і насильства у студентському середовищі.	Методист,практичний психолог
2.	Організація роботи студентів з електронними підручниками та навчальними посібниками на заняттях.	Методист,викладачі інформатики
3.	Обговорення занять, відвіданих у викладачів - наставників.	Методист,викладачі-наставники
	Робота між засіданнями ·        Відвідування занять досвідчених викладачів з їх наступним  обговоренням. Аналіз заняття.	Методист, викладачі – наставники
Засідання 7 (березень)
1.	Шляхи підвищення рівня педагогічної майстерності.	Методист,викладач-методист
2.	Методичні рекомендації щодо оформлення методичних розробок.	Методист
3.	Підготовка до тижня молодого викладача.	Методист
	Робота між засіданнями ·        Відвідування занять досвідчених викладачів з їх наступним  обговоренням. Аналіз заняття. ·        Підготовка до відкритих занять.	Методист, викладачі – наставники
Засідання 8 (квітень)
1.	Результативність роботи пари «наставник-молодий викладач»	Заступник директора з НР,методист, викладачі-наставники
2.	Підсумки роботи за рік. Визначення проблем та постановка завдань на наступний навчальний рік.

Методист технікуму                                                                            Владимирова Н.В.

Витяг з "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах".

3.4.1.      Лабораторне заняття — форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, у школі, на виробництві, в наукових лабораторіях). Лабораторне заняття проводиться з студентами, кількість яких не перевищує половини академічної групи.

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять, як правило, не дозволяється.

3.4.2. Лабораторне заняття включає проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту з виконаної роботи та його захист перед викладачем.

Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем. Підсумкова оцінка виставляється в журналі обліку виконання лабораторних робіт, враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Інструкція для проведення лабораторних занять з дисципліни

• Тема лабораторного заняття.
• Робоче місце.
• Тривалість заняття.
• Мета проведення заняття.
• Матеріально-технічне оснащення робочого місця.
• Правила охорони праці.
• Короткі відомості з теоретичних частин роботи.
• Зміст і послідовність виконання завдань.
• Методичні вказівки з виконання та оформлення.

10.Після виконаної лабораторної роботи студент повинен

Знати:                                   Вміти:

11 Завдання додому.

КОНТРОЛЬ І ОЦІНКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

Контроль досягнутих результатів має функції:

Перша функція контролю може бути визначена як навчаюча. Контроль сприяє поглибленню, розширенню, удосконаленню знань студентів. Нормальний розвиток навчального процесу передбачає зворотний зв'язок у двох його різновидах: "студент-викладач" і "студент-студент". Ідеться про так званий зовнішній і внутрішній зв'язок у навчанні.

Друга функція контролю — виявлення знань, умінь і навичок, а також існуючих ще в них прогалин — діагностична.

Третя функція контролю — вимірювання і оцінка знань і навичок студентів. Реалізація цієї функції надзвичайно складна. На практиці вона реалізується у виставленні оцінок студентам.

Четверта функція контролю — виховна, або функція стимулювання (виховання волі, характеру, дисципліни, навичок систематичної самостійної праці та ін.).

П'ята функція контролю — розвиваюча. Контроль знань сприяє розвитку психічних процесів особистості — уваги, пам'яті, мислення, інтересів, пізнавальної активності, мовлення студентів.

Шоста функція контролю — прогностично-методична. Передусім вона стосується викладача, який отримує досить точні дані для оцінки своєї праці, результатів запровадження своєї методики викладання, шляхів подальшого вдосконалення навчання. Однак така функція контролю стосується і студентів. Контроль допомагає їм прогнозувати свою навчальну та наукову роботу.

Основні принципи контролю й оцінки знань. Принципи організації контролю й оцінки знань студентів визначаються метою навчально-виховного процесу у вузах, а також об'єктивними закономірностями педагогічного процесу в них. Назвемо основні принципи перевірки навчальної роботи й оцінки знань студентів. Це, насамперед:

• Принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів.
• Принцип системності перевірки й оцінки знань.
• Принцип тематичності.
• Принцип диференційованої оцінки успішності навчання студентів.
• Принцип єдності вимог викладачів до студентів.
• Принцип об'єктивності.

Принцип індивідуального характеру перевірки знань студентів передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом. В історії вітчизняної вищої школи мав місце короткочасний період роботи, коли знання студентів зовсім не перевірялися й не оцінювалися на основі бригадного методу. В останньому випадку оцінка, яку дістав бригадир, автоматично виставлялася усім членам бригади. Цей досвід виявився невдалим.

Принцип системної перевірки й оцінки знань вимагає здійснення контролю протягом усього періоду навчання студента у вузі. З цією метою застосовуються різні види і методи контролю.

Принцип тематичності стосується усіх ланок перевірки і передбачає оцінку навчальної діяльності студентів не тільки її кінцевими результатами за семестр чи навчальний рік, а за кожною темою чи найважливішими темами курсів, що вивчаються.

Принцип диференційованої оцінки успішності студентів передбачає здійснення її на основі визначення однакових рівнів засвоєння знань.

Принцип єдності вимог до студентів передбачає урахування кафедрами і викладачами діючих загальнодержавних стандартів з підготовки спеціалістівстосовно всіх студентів. Викладачі зобов'язані ставити єдині вимоги до аналізу й оцінки ходу вивчення і засвоєння майбутніми спеціалістами навчально-програмного матеріалу в цілковитій відповідності з кваліфікаційними характеристиками, чинними навчальними планами і програмами, сприяючи посиленню особистої відповідальності студентів за якість навчальної праці.

Принцип об'єктивності передбачає постійну увагу викладача до підтримання необхідного рівня підготовки майбутніх спеціалістів, до систематичного аналізу результатів міжсесійного контролю і показників успішності з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності якості аудиторних і самостійних занять студентів з метою запобігання (зменшення) відсіву їх із вузлів.

Види перевірки навчальної роботи студентів:

• Міжсесійний контроль: а) попередня перевірка; б) поточна перевірка: в) тематична перевірка.
• Підсумковий контроль.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Останній може здійснюватися, наприклад, на початку навчальногороку з метою встановлення рівня знань студентів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення, ступеня готовності студентів до сприйняття нової інформації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у порядку підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерелами тощо.

Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, опитувань перед початком практичних чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп студентів, стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збереження оперативного (безпосередньо у процесі навчання) зовнішнього ("викладач — студент — викладач") і внутрішнього (" викладач — студент — студент") зворотного зв'язку. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться у рамках чинних форм організації навчання у вузі: на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Частіше вона здійснюється в таких формах:

• Усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.),
• Письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються викладачем у позалекційний час. Бажано, щоб контрольні запитання були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді;
• Фронтальний без машинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.). Проводиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт;
• Письмова перевірка у вигляді диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін;
• Домашні завдання;
• Практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях;
• Тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах,- консультаціях. Основне завдання тематичної перевірки — дати можливість студентам сприйняти і осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Водночас було б неправильним протиставляти тематичний контроль поточному. Вони взаємопов'язані і входять до системи міжсесійного контролю. Наприклад, оцінка знань на семінарських заняттях виступає формою поточної перевірки знань студентів, їхньої самостійної роботи.

Водночас семінарські заняття виступають зовнішньою формою організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семінарські заняття присвячуються  найважливішим  темам   дисципліни,  що  вивчається.   Сказанестосується також лабораторних і практичних занять. Семінарські, практичні і лабораторні заняття сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності теорії і практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіуми (від лат. colloguium — розмова, бесіда) виступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму — мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворюватись на іспит з усього курсу. У лекції важливо підкреслити, що найважливіше в колоквіумі — методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму — допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

При вивченні природничо-математичних дисциплін колоквіуми здебільшого проводяться перед лабораторними і практичними роботами з метою підготовки, а також оцінки рівня готовності студентів до цих робіт.

Консультації з контрольними функціями мають два основні різновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консультації — відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організовувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити відстаючих і допомагати їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для найпідготовленіших студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і педагогічна практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної роботи студентів.

Заліки — це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів практики.

Іспити складаються, як правило, за білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач знайомить студентів з екзаменаційними білетами.

Іспит з "відкритим підручником" розрахований насамперед на перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію,- користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками тощо.

Іспит-автомат   часто    практикується    викладачами   щодо  студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів студенти-випускники захищають перед ДЕК дипломні роботи (проекти).

Методи і форми організації контролю знань, шляхи їх удосконалення. Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успішності студентів є такі: 1) метод спостережень викладача за роботою студентів під час аудиторних та поза аудиторних занять; 2) методи усної перевірки та контролю знань; 3)метод письмових робіт; 4)метод практичних робіт; 5) метод програмованого контролю — машинного і безмашинного.

Основними формами організації перевірки знань студентів у сучасних вузах є, насамперед: 1)індивідуальна перевірка; 2) фронтальна перевірка; 3) самоконтроль; 4) рейтингова система.

Щодо форм організації і методів здійснення контролю важливо розмежувати, по-перше, форми їх зовнішнього вияву і навчально-пізнавальну сутність; по-друге, позитивний досвід окремих викладачів, кафедр, вузів і також недоліки у практичному застосуванні згаданих форм і методів.

Критерії і норми оцінки знань. Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання, пропонується розділити поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку,

• критерії оцінки і норми оцінки.критерії оцінки — це ті положення, урахування яких є обов'язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки;
• норми оцінки — це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкривати критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має враховувати:

• характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);
• якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);
• ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;
• оволодіння досвідом творчої діяльності;
• якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність і т.ін.).