Теоретико-методичні основи організації продуктивної взаємодії 

викладача і студентів

 

«Навчання – це не механічна передача знань.

Це надзвичайно складні людські взаємини!»
 
                        В.О. Сухомлинський

методист технікуму Н. В. Владимирова

         

В даний час, в обстановці гуманізації і демократизації суспільства відбуваються процеси перетворення і оновлення системи вищої освіти. Поступово система освіти, відмовляючись від установки на репродуктивне відтворення знань, орієнтується на розвиток особи студента, створення для нього можливостей займати не просто активну, але і суб'єктну позицію в учбовому процесі. Найважливішою умовою становлення такої особи є підготовка майбутніх фахівців з розвиненим творчим потенціалом спілкування, здібністю до встановлення професійних і особових контактів. Особливе значення в цьому контексті набуває організація продуктивної взаємодії викладача і студентів.

Головною одиницею учбово-виховного процесу є педагогічна взаємодія, яка передбачає взаємний і плідний розвиток якостей особи викладача і студентів на основі рівності в спілкуванні і партнерства в спільній діяльності.

Для організації продуктивної взаємодії викладача і студентів була розроблена відповідна технологія, яка включає методи і засоби навчання, форми і етапи організації педагогічної взаємодії.

При організації взаємодії із студентами викладач повинен уміти відбирати найбільш продуктивні методи навчання, які відображають особливості взаємодії суб'єктів процесу навчання. До них можна віднести методи активного навчання, комунікативний метод і метод переконання.

Методи активного навчання орієнтовані на сучасну побудову процесу навчання, відмову від шаблонної організації учбових занять, активну взаємодію викладачів і студентів, інтенсифікацію учбово-пізнавальної діяльності. Вони передбачають не механічне запам'ятовування учбової інформації, а її осмислення і продумування. Як методи активного навчання розглядаються такі, як ігри, у тому числі ролеві і ділові, ігрове проектування, аналіз конкретних ситуацій, тематичні дискусії, створення проблемних ситуацій і ін. Будучи технологією активного навчання, інтерактивне навчання є можливістю взаєморозуміння, самоактуалізація, «прориву» особи один до одного. Найважливішою особливістю взаємодії на основі такого навчання є здатність педагога і студентів «приймати роль іншого», уявляти, як їх сприймає партнер по спілкуванню і відповідно інтерпретувати педагогічну ситуацію, конструювати власні дії.

Комунікативні методи займають провідне положення в навчанні. Слово викладача, підручники – давні атрибути учбового процесу. Проте в останні десятиліття наголошується необхідність зміни такого підходу: слово викладача перетвориться з монологічного в діалогічне. Викладач повинен володіти методами бесіди, дискусії, постановки проблемних питань. Він рідко розповідає сам, частіше веде жваву бесіду із студентами, заохочуючи їх до висловів своєї думки.

Наступний метод організації продуктивної взаємодії - метод переконання - є способом різносторонньої дії на свідомість, відчуття і волю студента з метою розвитку мотиваційної - потрібності сфери діяльності. Засобами методу переконання можуть служити учбова робота, бесіди (індивідуальні і колективні), різні форми поза аудиторних робіт.

Іншим компонентом технології організації продуктивної взаємодії є засоби навчання. Засоби навчання – це дидактичні компоненти, що включають досвід суспільної практики і способи вживання наукової і технічної інформації, вживані викладачем для забезпечення поліпшення якості знань студентів і підвищення їх пізнавальної активності.

Засобами продуктивної взаємодії викладача і студентів можуть служити учбові програми, учбова і навчально-методична література, словники, довідники, проблемні, прикладні, контрольні завдання, дидактичні матеріали, наочні посібники, журнали, газети, мультимедійні програми, аудіовізуальні засоби.

Особливості використання засобів навчання визначаються об'єктивними і суб'єктивними чинниками. До перших відносяться форми, способи навчання, до других – індивідуальні особливості студентів. Перш за все, це особливості сприйняття інформації і особливості мислення.

Організація продуктивної взаємодії викладача і студентів можлива лише при знанні і умілому використанні всіляких форм організації такої взаємодії аби у кожному конкретному випадку викладач мав можливість вибрати найбільш доцільну форму.

Виділяють наступні організаційні форми взаємодії: індивідуальна, парна, групова, фронтальна. Взаємодопомога, взаємовідповідальність, само – і взаємоконтроль – всі ці якості розвиваються у студентів при організації групової і парної форм пізнавальної діяльності на занятті, якщо викладач дотримує належне відчуття міри і педагогічного такту.

Крім того, виділяють самостійну роботу студентів як одну з форм організації педагогічної взаємодії, характерну для учбового процесу. Самостійна робота для студентів має бути усвідомлена як вільна по вибору внутрішньо мотивована діяльність. Парна або групова самостійна робота підсилює чинник мотивації і взаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю.

Продуктивна взаємодія розвивається поетапно. Можна виділити наступні етапи організації продуктивної взаємодії: моделювання майбутнього процесу (підготовчий етап), організація безпосередньої взаємодії (організаційний етап), управління взаємодією в педагогічному процесі (практичний етап), що розвивається, і аналіз результатів здійсненої взаємодії (узагальнюючий етап).

Рівні сформованості продуктивної взаємодії викладача і студентів:

- низький (функціонально-ролевий) рівень: у його спрямованості діючий компонент переважає по відношенню до орієнтації на спілкування і саму особу в рамках учбово-виховного процесу. Вміст такої взаємодії по перевазі складає прямий обмін між контактуючими сторонами. Ініціатором такої взаємодії виступає викладач; спрямованість впливу – однобічна – від викладача до студента. Здібність студентів до творчості реалізується слабо. Викладач і студенти взаємодіють на репродуктивному рівні. Критерієм успішної діяльності викладача в цьому випадку служить відповідність досягнень студентів заданим еталонам, а студентів – здобуття оцінок.

- середній (орієнтований на спілкування) рівень: сфера особистих інтересів викладача і студентів розширюється, спілкування набуває суб'єктного характеру з обох боків, відбувається зміна впливу у бік ситуативної дії студентів і викладача. У студентів виявляється активність і елементи творчості в спільній з викладачем діяльності.

- високий (особово-орієнтований) рівень: разом з діючою успішно реалізується загальна спрямованість на взаємодію викладача і студентів. Викладач передає свою індивідуальність, реалізовуючи потребу і здатність бути особою і, у свою чергу, формуючи відповідну потребу і здатність у студентів. Пріоритетною стають кінцева мета і цінності; позиції учасників учбово-виховного процесу стають достовірно суб'єктними завдяки співпраці, розподілу активності, творчості і ініціативи в спільній діяльності. Взаємодія, що досягла такого рівня розвитку, можна назвати продуктивним, оскільки саме такий взаємодія сприяє посиленню установки на партнерство, визнання прав партнера на власну точку зору і її захист, на вдосконалення уміння слухати і чути партнера, здібність до співчуття і співпереживання.

Необхідність організації продуктивної педагогічної взаємодії викликана соціальними потребами сучасного суспільства, що динамічно розвивається. Слід зазначити збільшену потребу сучасного суспільства в людині культури, яка орієнтована в своїй діяльності на Іншого, схильний до діалогу з Іншим, в якому відбувається самовизначення, саморозвиток і викладача, і студента, виникають стосунки нового типа: стосунки співпраці в досягненні загальних цілей.

Ефективність творчого розвитку студентів у навчально-виховному процесі залежить професійної майстерності викладача, його готовності до формування і розвитку творчої особистості дитини.

 

Мета освіти сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі. Наголос все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, на особистісну орієнтованість навчального процесу, його інформатизацію, визначальну важливість освіти у забезпеченні сталого людського розвитку. Головним завданням вищих навчальних закладів є надання майбутнім фахівцям системи знань, умінь та навичок, що гарантують виконання ними на виробництві своїх функціональних обов'язків, а також забезпечення культурного і духовного розвитку особистості кожного студента, виховання молодих людей у дусі найкращих людських цінностей. З професійно-педагогічної точки зору в цілісному баченні світу для сучасного викладача суттєвим є гуманне ставлення до студента, сприйняття розвитку його особистості, спрямованість на студентські потреби і інтереси і відповідно перетворення педагогічного процесу в особистісно-орієнтований. Розвиток особистості студента — основна мета діяльності викладача нашого часу. Підготовка висококваліфікованого фахівця здійснюється як  послідовна, цілісна система: учень → студент → фахівець. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної і інших видів діяльності та чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час. Виховувати студентів викладачам необхідно, насамперед, власним прикладом. Непорушною істиною залишаться слова К.Д. Ушинського: "У вихованні все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила випливає тільки з живого джерела людської особистості…Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна сформувати характер". Життя переконує, що вихованець – дзеркало вихователя.

ПОРАДИ ПЕДАГОГУ ДЛЯ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

• Знайте глибоко ту науку, якої вчите студентів!

Хто володіє словом, той володіє аудиторією. Хто володіє студентською аудиторією, той має беззаперечний шанс на успіх у навчальній роботі.

• Орієнтуйтесь у сучасній науці і технологіях!
• Дивіться студентам в очі, усім своїм виглядом демонструйте повагу та розуміння.

Постійно утримуйте зоровий контакт з аудиторією. Досвідчений педагог завжди стежить за увагою студентів, переводячи погляд з передніх рядів на задні.

Показуйте себе живим, енергійним, динамічним. Під час заняття не застигайте, ніби пам'ятник. Обов'язково рухайтеся.

Враховуйте вікові, фахові, культурні, національні, релігійні та інші особливості аудиторії.

Одягайте на заняття ті речі, у яких ви почуваєтеся комфортно, які не відволікатимуть вас своєю незручністю.

Завершуючи заняття, необхідно подивитися в очі студентам і відзначити їх працю, сказати щось приємне, продемонструвавши своє задоволення від спілкування з молоддю.       

• Умійте на визначений час відірватися від особистих турбот.
• Будьте розумними і тактовними.

Прислухайтеся до точки зору студента, поважайте її і з достатньою самокритичністю ставтеся до своєї точки зору. Розумні вчинки не тільки корисні для справи, але й демонструють повагу до інших.

• Не ставте надмірних вимог.

Той, хто багато очікує від студентів, постійно відчуває роздратування від того, що це очікування, частіше всього, не відповідає його надмірним вимогам.

• Не гнівайтеся!

Привчайте себе до паузи, яка б попереджувала спалах гніву, а під час цієї паузи намагайтеся осмислити ситуацію. У цьому випадку вам прийде в голову думка про те, що спалах не принесе полегшення, а лише викличе нові неприємності.

ОСОБЛИВІСТЬ   ПЕДАГОГА   НЕ   ЗАМІНЯТЬ   НІЯКІ   ПЕДАГОГІЧНІ   НОВАЦІЇ!

• Тому завжди вчіться, вдосконалюйтесь.

Користуйтеся різними джерелами інформації, особливо комп’ютерними. Хто зупинився у самовдосконаленні, той приречений на послаблення інтересу до нього як з боку студентів, так і з боку колег!

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

28.12.2019  № 1646

Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Відповідно до абзацу дев’ятого частини першої статті 64 Закону України «Про освіту», згідно з пунктом 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (із змінами), з метою створення безпечного освітнього середовища в закладах освіти НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Порядок реагування на випадки булінгу (цькування);

2) Порядок застосування заходів виховного впливу.

2. Директорату інклюзивної та позашкільної освіти (Хіврич В.В.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Мандзій Л.С.

---

ПОРЯДОК
реагування на випадки булінгу (цькування)

I. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.

2. Терміни, використані у цьому Порядку, вживаються у таких значеннях:

кривдник (булер) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, яка вчиняє булінг (цькування) щодо іншого учасника освітнього процесу;

потерпілий (жертва булінгу) - учасник освітнього процесу, в тому числі малолітня чи неповнолітня особа, щодо якої було вчинено булінг (цькування);

спостерігачі - свідки та (або) безпосередні очевидці випадку булінгу (цькування);

сторони булінгу (цькування) - безпосередні учасники випадку: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності).

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України «Про освіту», «Про соціальні послуги», «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

3. Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учасника освітнього процесу в закладі освіти, є:

замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

неврівноважена поведінка;

агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

різка зміна звичної для дитини поведінки;

уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;

відлюдкуватість, уникнення спілкування;

ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;

занижена самооцінка, наявність почуття провини;

поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;

демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;

схильність до пропуску навчальних занять;

відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;

депресивні стани;

аутоагресія (самоушкодження);

суїцидальні прояви;

явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);

намагання приховати травми та обставини їх отримання;

скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці;

наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;

наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей.

4. До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення учасниками освітнього процесу діянь стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, в тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, а саме:

умисне позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру;

словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи;

будь-яка форма небажаної вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток;

будь-яка форма небажаної фізичної поведінки, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів;

інші правопорушення насильницького характеру.

5. Суб’єктами реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти (далі - суб’єкти реагування) є:

служба освітнього омбудсмена;

служби у справах дітей;

центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

органи місцевого самоврядування;

керівники та інші працівники закладів освіти;

засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;

територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.

Суб’єкти реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти діють в межах повноважень, передбачених законодавством та цим Порядком.

6. Суб’єкти реагування здійснюють заходи, спрямовані на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти згідно з Планом заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

7. Педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють булінг (цькування), зобов’язані:

вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;

за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

звернутись (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України;

повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

II. Подання заяв або повідомлень про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

1. Учасники освітнього процесу можуть повідомити про випадок булінгу (цькування), стороною якого вони стали або підозрюють про його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу або про який отримали достовірну інформацію, керівника закладу освіти або інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

У закладі освіти заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення приймає керівник закладу.

Повідомлення можуть бути в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації.

2. Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);

за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;

повідомляє центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;

скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

III. Склад комісії, права та обов’язки її членів

1. Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти.

Комісія виконує свої обов’язки на постійній основі.

2. Склад комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.

Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п’яти її членів.

До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

3. Головою комісії є керівник закладу освіти.

Голова комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду.

Голова комісії визначає функціональні обов’язки кожного члена комісії. У разі відсутності голови комісії його обов’язки виконує заступник голови комісії.

У разі відсутності голови комісії та заступника голови комісії обов’язки голови комісії виконує один із членів комісії, який обирається комісією за поданням її секретаря.

У разі відсутності секретаря комісії його обов’язки виконує один із членів комісії, який обирається за поданням голови комісії або заступника голови комісії.

4. Секретар комісії забезпечує підготовку проведення засідань комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданнях комісії, ведення протоколу засідань комісії.

5. Член комісії має право:

ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються випадку булінгу (цькування), брати участь у їх перевірці;

подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються;

брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування;

висловлювати окрему думку усно або письмово;

вносити пропозиції до порядку денного засідання комісії.

6. Член комісії зобов’язаний:

особисто брати участь у роботі комісії;

не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;

виконувати в межах, передбачених законодавством та посадовими обов’язками, доручення голови комісії;

брати участь у голосуванні.

IV. Порядок роботи комісії

1. Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

2. Діяльність комісії здійснюється на принципах:

законності;

верховенства права;

поваги та дотримання прав і свобод людини;

неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування);

відкритості та прозорості;

конфіденційності та захисту персональних даних;

невідкладного реагування;

комплексного підходу до розгляду випадку булінгу (цькування);

нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України «Про інформацію», «Про захист персональних даних».

3. До завдань комісії належать:

збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об’єктивного розгляду заяви;

розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:

оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;

визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);

моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;

надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;

надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

4. Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.

5. Засідання комісії є правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.

6. Секретар комісії не пізніше вісімнадцятої години дня, що передує дню засідання комісії, повідомляє членів комісії, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

7. Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

8. Під час проведення засідання комісії секретар комісії веде протокол засідання комісії за формою згідно з додатком до цього Порядку, що оформлюється наказом керівника закладу освіти.

9. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов’язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Особи, залучені до участі в засіданні комісії, під час засідання комісії мають право:

ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії;

ставити питання по суті розгляду;

подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються.

10. Голова комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням.

11. Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

V. Запобігання та протидія булінгу (цькуванню) в закладі освіти

1. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти має бути постійним системним процесом, спрямованим на:

визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів запобігання виникненню булінгу (цькування) та (або) потенційних ризиків його виникнення;

виявлення булінгу (цькування) та (або) потенційних ризиків його виникнення;

визначення та реалізацію необхідних заходів, способів і методів вирішення ситуацій булінгу (цькування) та/або усунення потенційних ризиків його виникнення.

2. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти ґрунтується на принципах:

недискримінації за будь-якими ознаками;

ненасильницької поведінки в міжособистісних стосунках;

партнерства та підтримки між педагогічним (науково-педагогічним) колективом закладу освіти і батьками (законними представниками) малолітнього чи неповнолітнього здобувача освіти;

особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини;

розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу;

гендерної рівності;

участі учасників освітнього процесу в прийнятті рішень відповідно до положень законодавства та установчих документів закладу освіти.

3. Завданнями діяльності щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти є:

створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, що включає психологічну та фізичну безпеку учасників освітнього процесу;

визначення стану, причин і передумов поширення булінгу (цькування) в закладі освіти;

підвищення рівня поінформованості учасників освітнього процесу про булінг (цькування);

формування в учасників освітнього процесу нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, усвідомлення булінгу (цькування) як порушення прав людини;

заохочення всіх учасників освітнього процесу до активного сприяння запобіганню булінгу (цькуванню).

4. Діяльність щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти відображається в плані заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти (далі - План).

Розроблення, затвердження та оприлюднення Плану забезпечує керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень щодо створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу (цькування).

Планування відповідних заходів здійснюється за результатами моніторингу стану освітнього середовища в закладі освіти.

Заплановані заходи повинні:

спрямовуватись на задоволення потреб окремого закладу освіти у створенні безпечного освітнього середовища;

мати вимірювані показники ефективності;

залучати всіх учасників освітнього процесу.

План розробляється до початку навчального року. Протягом навчального року керівник закладу освіти забезпечує проведення моніторингу (за потреби, але не рідше одного разу на півріччя) ефективності виконання Плану та внесення (за потреби) до нього змін.

Заплановані заходи можуть відбуватись у будь-якій формі: зустрічі, бесіди, консультації, лекції, круглі столи, тренінги, тематичні заходи, конкурси, спільні перегляди та обговорення тематичних відеосюжетів, літературних творів, матеріалів ЗМІ, особистого досвіду, запрошення гостей, у формі рольових ігор та інших організаційних формах.

5. До заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти, належать заходи щодо:

організації належних заходів безпеки відповідно до законодавства (пост охорони, відеоспостереженням за місцями загального користування тощо);

організації безпечного користування мережею Інтернет під час освітнього процесу;

контролю за використанням засобів електронних комунікацій малолітніми чи неповнолітніми здобувачами освіти під час освітнього процесу;

розвитку соціального та емоційного інтелекту учасників освітнього процесу, зокрема:

розуміння та сприйняття цінності прав та свобод людини, вміння відстоювати свої права та поважати права інших;

розуміння та сприйняття принципів рівності та недискримінації, поваги до гідності людини, толерантності, соціальної справедливості, доброчесності, вміння втілювати їх у власні моделі поведінки;

здатності попереджувати та розв’язувати конфлікти ненасильницьким шляхом;

відповідального ставлення до своїх громадянських прав і обов’язків, пов’язаних з участю в суспільному житті;

здатності визначати, формулювати та аргументовано відстоювати власну позицію, поважаючи відмінні від власних думки/позиції, якщо вони не порушують прав та гідності інших осіб;

здатності критично аналізувати інформацію, розглядати питання з різних позицій, приймати обґрунтовані рішення;

здатності до комунікації та вміння співпрацювати для розв’язання різних суспільних проблем, зокрема шляхом волонтерської діяльності тощо;

підвищення рівня обізнаності учасників освітнього процесу про булінг (цькування), його причини та наслідки, порядок реагування на випадки булінгу (цькування) тощо;

створення в закладі освіти культури, що ґрунтується на нетерпимості до будь-яких форм насильства та дискримінації, в тому числі булінгу (цькування).

ПРОТОКОЛ
засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування)

Особливості консультування молоді з тривожною поведінкою

                    

Тривожність це характеристика, яка не тільки попереджає, а й захищає людину, як і страх, але на відміну від страху – тривожна реакція, зазвичай, на уявну і невідому загрозу. Складність консультування тривожних студентів або клієнтів в тому, що стан тривожності часто маскується соматикою, нав’язливими станами, дратівливістю, надмірною балакучістю або широким спектром захисних механізмів.

Психолог, не маючи можливості лікувати і проводити довготривалу терапію, як психотерапевт, за короткий консультаційний період має надати клієнту дієві засоби для зменшення тривожності. А саме, навчити способам релаксації, здібності дивитися на ситуації по новому, навичкам проблемного вирішення питань. Шукаючи дієві засоби, довелося ознайомитися глибше з тим, яким чином працюють терапевти в когнітивно-поведінковій терапії.

Окремі методи використовую саме в консультативній роботі.

• Трансформація думок.

Трансформація думок із негативних у позитивні є важливим кроком в зниженні тривожності. Адже негативні думки призводять до негативних почуттів, а негативні відчуття викликають нездорову поведінку. Трансформація думок включає три етапи:

• Ідентифікація негативних думок людиною.
• Оцінка реальної загрози від того, що заглиблює людину в тривожність. (аналіз ситуацій, плюси і мінуси хвилювання і т.д.)
• Формулювання реалістичних, точних і позитивних тверджень, висловів
• Систематична десенсибілізація

Наприклад, ситуативна тривожність змушує студентів уникати тривожних ситуацій, таким чином оберігаючи себе від негативних почуттів. Саме методи систематичної дисенсиілізації допомагають поступово знизити страх, сформувати впевненість та розвивати навички самоконтролю. Наприклад, ситуація захисту дипломних проектів є стресовою для старшокурсників. Використовуючи цей метод, можна поступово підготувати тривожних студентів до цієї ситуації.

- Навчити релаксаційним методам

- Створити своєрідний чек-ліст, який поступово наближає до мети.

- Виконання цього чек-листа.

• Ознайомитися з правилами проведення захисту.
• Обговорити найпоширеніші питання та акценти, на які звертають увагу члени комісії при захисті.
• Подивитися яким чином захищалися студенти в відеозаписі.
• Спробувати презентувати частину курсового проекту чи диплому другу, батькам вдома або викладачу, якому довіряють.
• Бути присутнім на передзахисті курсових та дипломних проектів.
• Релаксаційні вправи та фізичні вправи

Релаксаційні техніки є прекрасною допомогою в зниженні тривожності. Регулярність виконання цих вправ дозволяє привчити організм знижувати почуття тривоги в стресових ситуаціях. Спорт або помірні фізичні навантаження змушують організм виробляти ендорфіни. Прості прогулянки природою з можливістю сфокусуватися на відчуттях організму саме в момент прогулянки лісом, чи ходіння босоніж – призупиняють потік постійної напруги та тривоги.

• Зменшення вірогідності стресових ситуацій.

Наприклад, менше спілкуватися з людьми, які викликають відчуття тривоги, відмовитися іноді від непомірної залученості в проектах, заняттях, щоб зменшити тиск відповідальностей.

 

Пам’ятка «10 стратегій для перемоги над тривогою»

• Повільне дихання. Коли Ви збентежений, ви дихаєте швидко і поверхово. Намагайся сповільнити дихання, рахуючи до трьох вдихаючи та видихаючи повітря.
• М’язова релаксація. Знайти спокійне місце. Закрийте очі, і розслаб кожен м’яз організму. Чередуйте 3 секундне напруження і розслаблення.
• Залишайтеся «тут і зараз». Тривога змушує жити подумки в загрозливому майбутньому. Повертайте себе до того де ви є зараз. В сьогодення.
• Здоровий спосіб життя. Дотримуйтеся активного життя, здорового харчування, проведення часу з родиною та друзями, приділяйте час відпочинку та хобі.
• Робіть маленькі кроки хоробрості. Досліджуйте те, що вас хвилює і робіть маленькі дії на шляху до успіху.
• Оскаржуйте свої негативні думки. Намагайтеся дивитися ширше на ситуації і способи її розв’язання. Не будьте зашореними!
• Плануйте час тривожності. Дуже важко перестати повністю хвилюватися. Вам допоможе 10 хвилинний ритуал написання своїх хвилюючих думок і почуттів.
• Знай свій страх. Веди щоденник, чи записи. Існує багато красивих щоденників чи скетчбуків для висловлення своїх думок через слова чи малюнки.
• Вчиться в інших.Розмовляючи з іншими, які мають схожі проблеми, або мали схожі проблеми, допоможуть відчути підтримку і не почуватися самотнім.
• Будьте добрим до себе. Пам’ятай, що ти не є твій страх. Ти не слабкий. Ти не жертва. Ти просто відчуваєш хвилювання.

 Інтерактивне заняття 

«На порозі зовнішнього незалежного оцінювання»

          

  Мета:

• сприяти формуванню іміджу сучасного випускника, як здорової свідомої особистості, що вміє досягати поставленої мети, самовдосконалюватися;
• навчити дітей методам саморегуляції;
• формувати навички подолання стресових ситуацій.

Поняття для засвоєння: компетентна особистість, самовдосконалення, стрес, самоорганізація, релаксація.

Час: 2 години

Зміст тренінгу

1. Гра-розминка

Мета: налаштувати учасників на роботу за темою, сприяти згуртованості групи.

          - Продовжіть фразу: я (ім’я) вважаю, що зовнішнє незалежне оцінювання – це... Бажаю всім ... .

           Тренер робить висновок, що зовнішнє незалежне оцінювання є актуальним для всіх учасників групи. Успішно склавши тестування, ви отримаєте високий бал, а це, в свою чергу, - можливість вступити до вищого навчального закладу та  самореалізуватися  у житті.

2. Вправа „Плюси та мінуси ЗНО”

Мета: з’ясувати позитивні та негативні сторони зовнішнього незалежного тестування.

         Учасники об’єднуються у 2 групи. 1 група напрацьовує плюси, 2 - мінусів зовнішнього незалежного оцінювання. Презентація. Обговорення отриманих результатів.

         Тренер підводить учнів до того, що зовнішнє незалежне оцінювання - це серйозне випробування, яке вимагає  великих розумових та енергетичних затрат.

 

 

          Психофізіологічна  напруга може виявлятися по-різному: від істерик до демонстрації „надспокою” і показної байдужості. Це залежить від особистісних особливостей і життєвого досвіду, типу нервової системи, культурного рівня, типу виховання в сім’ї, інтелектуального рівня, загальної обізнаності тощо.

          Сьогодні на нашому занятті ми ознайомимося з методами саморегуляції в умовах стресу, правилам самоорганізації уваги під час підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, раціональними прийомами запам’ятовування, тактикою поводження під час тестування.

  Робота в групах

        Усі присутні об’єднуються у три підгрупи. Кожна підгрупа  виконує одне із завдань:

1.  Від кого залежить успіх у проведенні і кінцевому результаті зовнішнього незалежного оцінювання (вчитель - учень - батьки).

2.  Що тобі на сьогодні не вистачає до успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання і над чим необхідно працювати, щоб досягти успіху.

3. Які відчуття викликає зовнішнє незалежне оцінювання; які методи саморегуляції бажано застосовувати для збереження внутрішнього спокою під час ЗНО?

        По завершенню роботи відбувається презентація напрацювань груп.

         Запитання для обговорення.

     Які відчуття виникали під час виконання завдань? Чому?

     Що треба зробити, щоб успішно скласти ЗНО?

     Від кого або від чого залежить відчуття впевненості під час складання ЗНО?

    Релаксація.

        Між фізичним станом організму і станом нервової системи існує взаємозв'язок: наше тіло розслабляється в міру того, як заспокоюється нервова система, і навпаки. У кожної людини під час напруги змінюється міміка, підвищується тонус скелетної мускулатури, темп мови, з'являється метушливість, прискорюється дихання, пульс і т. д.

        Надзвичайні ситуації викликають напругу нервової системи задовго до зіткнення з ними. Тому важливо бути підготовленими до них заздалегідь. (Учням пропонується сісти зручно і розслабитись).

        Уявіть, що у вас є місце, де ви можете сховатися і відпочити від цього бурхливого світу. Наприклад, прекрасне лісове озеро із шовковим лугом і зеленим бором навкруги. Дорогу до цього чудового озера знаєте тільки ви. Там ви зовсім вільні і спокійні. Можна повалятися в траві, поплавати в теплій воді, подивитися на небо. Ви можете уявити будь-яку картину, визначити її для себе в найтонших деталях. Після того, як ви кілька разів „побуваєте" у своєму притулку, він стане для вас звичним місцем відпочинку. Варто вам тільки уявити знайому картину, як напруга почне спадати.

3. Вправа „Фактори, що негативно впливають на стан здоров’я під час підготовки до ЗНО”

Мета: проінформувати учнів про фактори впливу на стан здоров’я під час підготовки до зовнішнього незалежного тестування.

        - До факторів, які впливають на стан здоров’я під час підготовки до ЗНО можна віднести:

• стрес;
• тривожність;
• низька концентрація уваги;
• зниження пам’яті;
• байдуже ставлення;
• відсутність мотивації.

          Тренер наголошує на тому, що перераховані негативні фактори можуть виникнути під час підготовки до тестування. Для того, щоб зменшити негативний вплив на здоров’я стресогенних факторів, необхідно опанувати методи саморегуляції.

4. Інформаційне повідомлення щодо методів саморегуляції, самоорганізації та прийомів кращого запам’ятовування.

Мета: формування навичок емоційного саморегулювання.

        Учасники об’єднуються у три групи та отримують інформаційні повідомлення для самостійного опрацювання за наступними темами: методи саморегуляції, самоорганізація діяльності, прийоми ефективного запам’ятовування (див. дод.1) Після опрацювання матеріалу кожна підгрупа презентує свою інформацію.

           Після виступу усіх підгруп тренер узагальнює інформацію та повідомляє, що існують способи попередження негативних емоційних станів, які можна застосовувати в повсякденному житті.

5. Вправа „Суперучень”

Мета: сприяти підвищенню самооцінки учнів та впевненості у власних силах.

         Учасники об’єднуються у мікрогрупи по 4-5 осіб. Кожна мікрогрупа має скласти портрет „суперучня”, який успішно складе тестування. Зробити це можна дотримуючись двох умов:

• кожна якість повинна належати комусь із членів групи;
• у кожного учасника слід запозичити хоча б одну якість.

             По завершенню роботи відбувається обговорення.  

• Які риси та якості особистості необхідні для успішного виконання завдання та досягнення мети?
• Які навички та вміння важливі для успішного складання ЗНО?

6. Вправа „Знайди свою зірку”

Мета: сприяти розслабленню, зняттю втоми і напруги, підтримка позитивного емоційного стану.

Вправа виконується під легку, спокійну музику.

             Тренер пропонує учасникам сісти вільно та заплющити очі. Зробити три глибоких вдихи й видихи... Уявити зоряне небо. Зорі великі і маленькі, яскраві та тьмяні. Для когось це одна або кілька зірок, для інших – незліченна безліч яскравих крапок, які то віддаляються, то наближаються на відстань витягнутої руки. Тренер пропонує уважно подивитися на зорі та обрати найпрекраснішу з них. Можливо, вона буде схожа на мрію дитинства, а можливо, вона нагадає про хвилини радості, щастя, удачі, натхнення?

          Учасники тренінгу милуються своєю зіркою, а потім роблять спробу дотягнутися до неї. Необхідно подумки зняти її з неба, дбайливо покласти перед собою, розглянути її та запам’ятати, як вона виглядає, яке світло випромінює.

Потім учні проводять долонями по колінах униз до ступнів ніг  і солодко підтягуються, розплющують очі, беруть аркуш паперу, олівці і малюють свою зірку.  

Наприкінці вправи учні вирізають та приклеюють свої зірки на аркуш ватману, моделюючи зоряне небо.

             По закінченню заняття тренер роздає кожному учаснику рекомендації щодо подолання стресових ситуацій та послаблення їхнього негативного впливу на організм  

Додаток 1.

Методи саморегуляції в умовах стресу

           Релаксація – це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбутися фізичного або психічного напруження.

         Зрозуміло, вона не розв’яже всіх проблем, але значною мірою послабить їхній вплив на організм, що є дуже важливим.

            Опанувати методи релаксації потрібно завчасно. Тож скористайтеся наведеними вправами і правилами.

Вправи

• Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть приміщення, в якому знаходитесь. Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому периметру тіла: від голови до п’ят і назад.
• Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху упродовж 1-2 . Спробуйте не думати ні про що інше.
• Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте усі м’язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.
• Зробіть глибокий вдих і затримайте подих – грудні м’язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте грудну клітку, повторіть тричі.
• Злегка підніміть обидві руки, розтавивши пальці якомога ширше, начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кількість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

 

 

 

 

 

 Самоорганізація діяльності під час підготовки до іспитів

Правило 1. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відволікало вас.

Правило 2. Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило 3. Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб – попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правило 4. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило 5. Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважають хвилювання, тривога, пов’язані з майбутнім тестуванням, сторонні думки, то займіться конспектуванням та читанням досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як ви зосередитесь, можна читати „про себе”.

Правило 6. Чергуйте читання з переказуванням, розв’язанням завдань. Бо саме одноманітна діяльність спричиняє зниження уваги. Однак така зміна не повинна бути занадто частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття навчального матеріалу.

Правило 7. Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час „відключилися”,  поверніться до того місця, де відбулося відключення. Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання сприйматиметься як незнайомий. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прийоми раціонального запам’ятовування

      Мала мнемотехніка:

• Запам’ятовувати перед сном, у стані розслаблення, або після сну, відпочинку;
• „Не за один раз”: значну роль відіграють повторення (через 2-3 дні);
• Чергувати сприйняття та відтворення;
• Сенсорна (почуттєва) опора – допоміжні прийоми:
• вузлики на пам’ять;
• підкреслення;
• асоціювання із предметами;
• Зумовлювання, воно може бути:
• ситуативним (учні у тих самих умовах);
• ритмічним (учіть в тому самому темпі);
• емоційним (під музику);
• Емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам’яті зростає);
• Вербалізація образів (проказування, порівняння).

Велика мнемотехніка:

• Версифікація (запам’ятовування у віршах);
• Кріптографування (перекодування);
• Виділення логічних структур (що головне, у чому суть);
• Відокремлення знання від незнання;
• Естетичне (гарне) запам’ятовується краще;
• Дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

• виділіть те, що потрібно запам’ятати;
• облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам’ятати;
• Виділіть в об’єктах головне і другорядне, знайдіть зв’язки між об’єктами, використайте мнемотехніку;
• У складному матеріалі обов’язково виділяйте значеннєві віхи;
• Ураховуйте свій тип пам’яті;
• Систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам’ятали;
• Не змішуйте пізнання та відтворення;
• У разі виникнення утруднень згадайте обстановку завчання, просувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї меті.

Роздатка (готує НМЦ)

Рекомендації

 щодо подолання стресових ситуацій та послаблення

їхнього негативного впливу на організм

• Насамперед необхідно мати достатньо інформації про можливість подібних ситуацій.
• Придумайте, як запобігти конкретним життєвим ситуаціям, що викликають занепокоєння, щоб не виникла очікувана критична ситуація, або спробуйте знайти способи її пом’якшення.
• Не робіть поспішних висновків, не приймайте рішень похапцем у стані нервозності або істерії, до того, як очікувана подія сталася. Не кваптеся напередодні самої події, виходячи зі своїх припущень, робити висновки – адже у ваших думках та уяві вже є достатньо „матеріалу”, спроможного продукувати не завжди правильні рішення.
• Пам’ятайте, що більшу частину ситуацій, які викликають стрес, ви здатні вирішити самі, не вдаючись до допомоги спеціалістів.
• Дуже важливо мати достатній запас енергії та сили волі для вирішення складних ситуацій - це одна з головних умов активного опору стресові. За можливості. Не піддавайтеся паніці, не впадайте у розпач. Не має нічого гіршого, ніж опустивши руки, покластися на обставини. Навпаки прагніть активно втручатися в ситуацію, яка викликає стрес.
• Вам необхідно зрозуміти і прийняти, що серйозні зміни, зокрема й негативні – невід’ємна частина життя.
• Пам’ятайте, що стресогенними життєвими ситуаціями швидше і краще володіють ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це найнадійніший спосіб підготовки та боротьби зі стресами.
• Активний спосіб життя допомагає створенню захисного фону адаптаційних механізмів проти стресу.
• Для позбавлення негативного впливу стресової ситуації необхідні „емоційні тили”, які допомагають знайти почуття впевненості в собі і забезпечують вам емоційну та моральну підтримку.
• Долати стресові ситуації допомагають деякі суспільні інститути.

 РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧНЯМ З ПИТАНЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ

Запропоновані  рекомендації з питань психологічної підготовки до ЗНО старших підлітків   спрямовані на розвиток у старшокласників орієнтації на самовиховання та формування навичок самоосвітньої діяльності, зняття психологічної напруги та зниження рівня тривожності. Особливо корисними вони будуть для учнів випускних класів, їх батьків, педагогів та всіх, хто готується складати зовнішнє незалежне оцінювання.

Рекомендації для учнів щодо самовиховання

1. Почніть з набуття звички долати порівняно незначні труднощі  і перешкоди.

2. Надзвичайно небезпечні будь-які самовиправдання. Це неправда не лише для інших, але й для себе.

3. Прийняте одного разу рішення завжди має бути виконане до кінця.

4. Поставлена перед собою мета має бути максимально конкретною, чіткою, реальною та визначеною в часі.  

5. Продумуючи кроки щодо досягнення своєї мети, необхідно аналізувати можливі   перешкоди, подолання яких створює умови для наближення кінцевої мети.

6. Плануйте свій день, тиждень місяць. Дотримуйтесь взятих на себе зобов’язань.

7. Систематично займайтеся  спортом.

8. Найголовніше у самовихованні - це особисте переконання в доцільності та перевагах обраного шляху.

Від чого залежить бажання особистості здійснювати самоосвітню діяльність? Одним із головних чинників є усвідомлення учнем того, що знання, які будуть отримані в процесі самоосвіти, дійсно необхідні саме йому. Як же спонукати себе до самоосвітньої діяльності?

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

    Проаналізуйте , чи завжди ви це робите:

1. Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2. Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3. Знаєте, як долати свої недоліки, бо ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4. Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти.

5. Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел, володієте певними навичками.

6. Самостійно організуєте свою діяльність.

7. Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його використання у своєму житті.

Ви все це вмієте робити і робите? Є позитивні результати такої роботи? Чудово! Успіх іде за вами.

Ви відчуваєте певні труднощі? Є бажання подолати їх, але ви не знаєте як? Тоді наступна інформація для вас.

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні, підготуйте себе до цього, формуючи такі звички:

1. Відповідайте за себе. Відповідальність - це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети , розподілити час і ресурси.

2. Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах. Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати , що для вас важливо.

3. Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

4. Показуйте себе з кращого боку.

5. Спочатку зрозумійте інших, а потім намагайтеся, щоб зрозуміли вас.

6. Шукайте найкращі шляхи для розв’язання проблем.

7. Будьте вимогливими до себе.

Пам’ятка з самоосвіти

1. Поставивши перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2. Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3. Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

-   Для чого ти вчишся?

-   Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

-   Як ти перевіряєш себе?

-   Як довго ти можеш бути уважним і працездатним ?

-   У який час протягом дня ти працюєш краще?

-   Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити способи самостійного здобуття знань.

Рекомендації для зняття психологічної напруги, зниження рівня тривожності

    Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емоційним перевантаженням:

1. Порахуйте до 10 і лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.

2. Простежте за своїм диханням. Повільно вдихніть і на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

3. Наберіть у склянку води та повільно її випийте, сконцентруйтеся на своїх відчуттях.

4. Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин. Вивчайте його колір, форму, структуру так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.

5. Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.

6. Змочіть обличчя холодною водою.

7. Вийдіть з того приміщення, де вас знайшов стрес.

Для того, щоб ці методи допомагали, їх треба знати напам'ять і постійно виконувати.

Готуємось до тестування по ЗНО

    Уміння, необхідні школярам для виконання тестових завдань:

1. Аналізувати інформацію.

2. Виокремлювати головне.

3. Порівнювати: визначати подібність і відмінності.

4. Працювати зосереджено.

5. Узагальнювати й диференціювати.

6. Структурувати матеріал для відповіді.

7. Міркувати й робити висновки.

 

Поради учню щодо самостійної підготовки

1. Залежно від психологічного типу («жайворонок» чи «сова») максимально використовувати ранкові або вечірні години.                                                                                                                                                                                                                                                                          

2. Складаючи щоденний план підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні потрібно повторити або вивчити.

3. Необхідно чергувати заняття й відпочинок: 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви (краще в цей час прийняти контрастний душ).

4. Напередодні тестування обов'язково необхідно виспатися. Бажано ввечері здійснити невелику прогулянку.

5. Обов'язково налаштуватися на успішний результат. Ніколи не можна думати про те, що із завданням можна не впоратися.

- Ми впевнені: ви впораєтесь із ситуацією і добре складете ЗНО. Успіх неодмінно приходить до зацікавлених, наполегливих та завзятих.

Особливості консультування молоді з тривожною поведінкою

                    

Тривожність це характеристика, яка не тільки попереджає, а й захищає людину, як і страх, але на відміну від страху – тривожна реакція, зазвичай, на уявну і невідому загрозу. Складність консультування тривожних студентів або клієнтів в тому, що стан тривожності часто маскується соматикою, нав’язливими станами, дратівливістю, надмірною балакучістю або широким спектром захисних механізмів.

Психолог, не маючи можливості лікувати і проводити довготривалу терапію, як психотерапевт, за короткий консультаційний період має надати клієнту дієві засоби для зменшення тривожності. А саме, навчити способам релаксації, здібності дивитися на ситуації по новому, навичкам проблемного вирішення питань. Шукаючи дієві засоби, довелося ознайомитися глибше з тим, яким чином працюють терапевти в когнітивно-поведінковій терапії.

Окремі методи використовую саме в консультативній роботі.

• Трансформація думок.

Трансформація думок із негативних у позитивні є важливим кроком в зниженні тривожності. Адже негативні думки призводять до негативних почуттів, а негативні відчуття викликають нездорову поведінку. Трансформація думок включає три етапи:

• Ідентифікація негативних думок людиною.
• Оцінка реальної загрози від того, що заглиблює людину в тривожність. (аналіз ситуацій, плюси і мінуси хвилювання і т.д.)
• Формулювання реалістичних, точних і позитивних тверджень, висловів
• Систематична десенсибілізація

Наприклад, ситуативна тривожність змушує студентів уникати тривожних ситуацій, таким чином оберігаючи себе від негативних почуттів. Саме методи систематичної дисенсиілізації допомагають поступово знизити страх, сформувати впевненість та розвивати навички самоконтролю. Наприклад, ситуація захисту дипломних проектів є стресовою для старшокурсників. Використовуючи цей метод, можна поступово підготувати тривожних студентів до цієї ситуації.

- Навчити релаксаційним методам

- Створити своєрідний чек-ліст, який поступово наближає до мети.

- Виконання цього чек-листа.

• Ознайомитися з правилами проведення захисту.
• Обговорити найпоширеніші питання та акценти, на які звертають увагу члени комісії при захисті.
• Подивитися яким чином захищалися студенти в відеозаписі.
• Спробувати презентувати частину курсового проекту чи диплому другу, батькам вдома або викладачу, якому довіряють.
• Бути присутнім на передзахисті курсових та дипломних проектів.
• Релаксаційні вправи та фізичні вправи

Релаксаційні техніки є прекрасною допомогою в зниженні тривожності. Регулярність виконання цих вправ дозволяє привчити організм знижувати почуття тривоги в стресових ситуаціях. Спорт або помірні фізичні навантаження змушують організм виробляти ендорфіни. Прості прогулянки природою з можливістю сфокусуватися на відчуттях організму саме в момент прогулянки лісом, чи ходіння босоніж – призупиняють потік постійної напруги та тривоги.

• Зменшення вірогідності стресових ситуацій.

Наприклад, менше спілкуватися з людьми, які викликають відчуття тривоги, відмовитися іноді від непомірної залученості в проектах, заняттях, щоб зменшити тиск відповідальностей.

 

Пам’ятка «10 стратегій для перемоги над тривогою»

• Повільне дихання. Коли Ви збентежений, ви дихаєте швидко і поверхово. Намагайся сповільнити дихання, рахуючи до трьох вдихаючи та видихаючи повітря.
• М’язова релаксація. Знайти спокійне місце. Закрийте очі, і розслаб кожен м’яз організму. Чередуйте 3 секундне напруження і розслаблення.
• Залишайтеся «тут і зараз». Тривога змушує жити подумки в загрозливому майбутньому. Повертайте себе до того де ви є зараз. В сьогодення.
• Здоровий спосіб життя. Дотримуйтеся активного життя, здорового харчування, проведення часу з родиною та друзями, приділяйте час відпочинку та хобі.
• Робіть маленькі кроки хоробрості. Досліджуйте те, що вас хвилює і робіть маленькі дії на шляху до успіху.
• Оскаржуйте свої негативні думки. Намагайтеся дивитися ширше на ситуації і способи її розв’язання. Не будьте зашореними!
• Плануйте час тривожності. Дуже важко перестати повністю хвилюватися. Вам допоможе 10 хвилинний ритуал написання своїх хвилюючих думок і почуттів.
• Знай свій страх. Веди щоденник, чи записи. Існує багато красивих щоденників чи скетчбуків для висловлення своїх думок через слова чи малюнки.
• Вчиться в інших.Розмовляючи з іншими, які мають схожі проблеми, або мали схожі проблеми, допоможуть відчути підтримку і не почуватися самотнім.
• Будьте добрим до себе. Пам’ятай, що ти не є твій страх. Ти не слабкий. Ти не жертва. Ти просто відчуваєш хвилювання.

 Інтерактивне заняття 

«На порозі зовнішнього незалежного оцінювання»

          

  Мета:

• сприяти формуванню іміджу сучасного випускника, як здорової свідомої особистості, що вміє досягати поставленої мети, самовдосконалюватися;
• навчити дітей методам саморегуляції;
• формувати навички подолання стресових ситуацій.

Поняття для засвоєння: компетентна особистість, самовдосконалення, стрес, самоорганізація, релаксація.

Час: 2 години

Зміст тренінгу

1. Гра-розминка

Мета: налаштувати учасників на роботу за темою, сприяти згуртованості групи.

          - Продовжіть фразу: я (ім’я) вважаю, що зовнішнє незалежне оцінювання – це... Бажаю всім ... .

           Тренер робить висновок, що зовнішнє незалежне оцінювання є актуальним для всіх учасників групи. Успішно склавши тестування, ви отримаєте високий бал, а це, в свою чергу, - можливість вступити до вищого навчального закладу та  самореалізуватися  у житті.

2. Вправа „Плюси та мінуси ЗНО”

Мета: з’ясувати позитивні та негативні сторони зовнішнього незалежного тестування.

         Учасники об’єднуються у 2 групи. 1 група напрацьовує плюси, 2 - мінусів зовнішнього незалежного оцінювання. Презентація. Обговорення отриманих результатів.

         Тренер підводить учнів до того, що зовнішнє незалежне оцінювання - це серйозне випробування, яке вимагає  великих розумових та енергетичних затрат.

 

 

          Психофізіологічна  напруга може виявлятися по-різному: від істерик до демонстрації „надспокою” і показної байдужості. Це залежить від особистісних особливостей і життєвого досвіду, типу нервової системи, культурного рівня, типу виховання в сім’ї, інтелектуального рівня, загальної обізнаності тощо.

          Сьогодні на нашому занятті ми ознайомимося з методами саморегуляції в умовах стресу, правилам самоорганізації уваги під час підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, раціональними прийомами запам’ятовування, тактикою поводження під час тестування.

  Робота в групах

        Усі присутні об’єднуються у три підгрупи. Кожна підгрупа  виконує одне із завдань:

1.  Від кого залежить успіх у проведенні і кінцевому результаті зовнішнього незалежного оцінювання (вчитель - учень - батьки).

2.  Що тобі на сьогодні не вистачає до успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання і над чим необхідно працювати, щоб досягти успіху.

3. Які відчуття викликає зовнішнє незалежне оцінювання; які методи саморегуляції бажано застосовувати для збереження внутрішнього спокою під час ЗНО?

        По завершенню роботи відбувається презентація напрацювань груп.

         Запитання для обговорення.

     Які відчуття виникали під час виконання завдань? Чому?

     Що треба зробити, щоб успішно скласти ЗНО?

     Від кого або від чого залежить відчуття впевненості під час складання ЗНО?

    Релаксація.

        Між фізичним станом організму і станом нервової системи існує взаємозв'язок: наше тіло розслабляється в міру того, як заспокоюється нервова система, і навпаки. У кожної людини під час напруги змінюється міміка, підвищується тонус скелетної мускулатури, темп мови, з'являється метушливість, прискорюється дихання, пульс і т. д.

        Надзвичайні ситуації викликають напругу нервової системи задовго до зіткнення з ними. Тому важливо бути підготовленими до них заздалегідь. (Учням пропонується сісти зручно і розслабитись).

        Уявіть, що у вас є місце, де ви можете сховатися і відпочити від цього бурхливого світу. Наприклад, прекрасне лісове озеро із шовковим лугом і зеленим бором навкруги. Дорогу до цього чудового озера знаєте тільки ви. Там ви зовсім вільні і спокійні. Можна повалятися в траві, поплавати в теплій воді, подивитися на небо. Ви можете уявити будь-яку картину, визначити її для себе в найтонших деталях. Після того, як ви кілька разів „побуваєте" у своєму притулку, він стане для вас звичним місцем відпочинку. Варто вам тільки уявити знайому картину, як напруга почне спадати.

3. Вправа „Фактори, що негативно впливають на стан здоров’я під час підготовки до ЗНО”

Мета: проінформувати учнів про фактори впливу на стан здоров’я під час підготовки до зовнішнього незалежного тестування.

        - До факторів, які впливають на стан здоров’я під час підготовки до ЗНО можна віднести:

• стрес;
• тривожність;
• низька концентрація уваги;
• зниження пам’яті;
• байдуже ставлення;
• відсутність мотивації.

          Тренер наголошує на тому, що перераховані негативні фактори можуть виникнути під час підготовки до тестування. Для того, щоб зменшити негативний вплив на здоров’я стресогенних факторів, необхідно опанувати методи саморегуляції.

4. Інформаційне повідомлення щодо методів саморегуляції, самоорганізації та прийомів кращого запам’ятовування.

Мета: формування навичок емоційного саморегулювання.

        Учасники об’єднуються у три групи та отримують інформаційні повідомлення для самостійного опрацювання за наступними темами: методи саморегуляції, самоорганізація діяльності, прийоми ефективного запам’ятовування (див. дод.1) Після опрацювання матеріалу кожна підгрупа презентує свою інформацію.

           Після виступу усіх підгруп тренер узагальнює інформацію та повідомляє, що існують способи попередження негативних емоційних станів, які можна застосовувати в повсякденному житті.

5. Вправа „Суперучень”

Мета: сприяти підвищенню самооцінки учнів та впевненості у власних силах.

         Учасники об’єднуються у мікрогрупи по 4-5 осіб. Кожна мікрогрупа має скласти портрет „суперучня”, який успішно складе тестування. Зробити це можна дотримуючись двох умов:

• кожна якість повинна належати комусь із членів групи;
• у кожного учасника слід запозичити хоча б одну якість.

             По завершенню роботи відбувається обговорення.  

• Які риси та якості особистості необхідні для успішного виконання завдання та досягнення мети?
• Які навички та вміння важливі для успішного складання ЗНО?

6. Вправа „Знайди свою зірку”

Мета: сприяти розслабленню, зняттю втоми і напруги, підтримка позитивного емоційного стану.

Вправа виконується під легку, спокійну музику.

             Тренер пропонує учасникам сісти вільно та заплющити очі. Зробити три глибоких вдихи й видихи... Уявити зоряне небо. Зорі великі і маленькі, яскраві та тьмяні. Для когось це одна або кілька зірок, для інших – незліченна безліч яскравих крапок, які то віддаляються, то наближаються на відстань витягнутої руки. Тренер пропонує уважно подивитися на зорі та обрати найпрекраснішу з них. Можливо, вона буде схожа на мрію дитинства, а можливо, вона нагадає про хвилини радості, щастя, удачі, натхнення?

          Учасники тренінгу милуються своєю зіркою, а потім роблять спробу дотягнутися до неї. Необхідно подумки зняти її з неба, дбайливо покласти перед собою, розглянути її та запам’ятати, як вона виглядає, яке світло випромінює.

Потім учні проводять долонями по колінах униз до ступнів ніг  і солодко підтягуються, розплющують очі, беруть аркуш паперу, олівці і малюють свою зірку.  

Наприкінці вправи учні вирізають та приклеюють свої зірки на аркуш ватману, моделюючи зоряне небо.

             По закінченню заняття тренер роздає кожному учаснику рекомендації щодо подолання стресових ситуацій та послаблення їхнього негативного впливу на організм  

Додаток 1.

Методи саморегуляції в умовах стресу

           Релаксація – це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбутися фізичного або психічного напруження.

         Зрозуміло, вона не розв’яже всіх проблем, але значною мірою послабить їхній вплив на організм, що є дуже важливим.

            Опанувати методи релаксації потрібно завчасно. Тож скористайтеся наведеними вправами і правилами.

Вправи

• Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть приміщення, в якому знаходитесь. Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому периметру тіла: від голови до п’ят і назад.
• Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху упродовж 1-2 . Спробуйте не думати ні про що інше.
• Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте усі м’язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.
• Зробіть глибокий вдих і затримайте подих – грудні м’язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте грудну клітку, повторіть тричі.
• Злегка підніміть обидві руки, розтавивши пальці якомога ширше, начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кількість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

 

 

 

 

 

 Самоорганізація діяльності під час підготовки до іспитів

Правило 1. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відволікало вас.

Правило 2. Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило 3. Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб – попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правило 4. Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило 5. Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважають хвилювання, тривога, пов’язані з майбутнім тестуванням, сторонні думки, то займіться конспектуванням та читанням досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як ви зосередитесь, можна читати „про себе”.

Правило 6. Чергуйте читання з переказуванням, розв’язанням завдань. Бо саме одноманітна діяльність спричиняє зниження уваги. Однак така зміна не повинна бути занадто частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття навчального матеріалу.

Правило 7. Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час „відключилися”,  поверніться до того місця, де відбулося відключення. Визначити його досить легко: весь попередній текст під час повторного читання сприйматиметься як незнайомий. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прийоми раціонального запам’ятовування

      Мала мнемотехніка:

• Запам’ятовувати перед сном, у стані розслаблення, або після сну, відпочинку;
• „Не за один раз”: значну роль відіграють повторення (через 2-3 дні);
• Чергувати сприйняття та відтворення;
• Сенсорна (почуттєва) опора – допоміжні прийоми:
• вузлики на пам’ять;
• підкреслення;
• асоціювання із предметами;
• Зумовлювання, воно може бути:
• ситуативним (учні у тих самих умовах);
• ритмічним (учіть в тому самому темпі);
• емоційним (під музику);
• Емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам’яті зростає);
• Вербалізація образів (проказування, порівняння).

Велика мнемотехніка:

• Версифікація (запам’ятовування у віршах);
• Кріптографування (перекодування);
• Виділення логічних структур (що головне, у чому суть);
• Відокремлення знання від незнання;
• Естетичне (гарне) запам’ятовується краще;
• Дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

• виділіть те, що потрібно запам’ятати;
• облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам’ятати;
• Виділіть в об’єктах головне і другорядне, знайдіть зв’язки між об’єктами, використайте мнемотехніку;
• У складному матеріалі обов’язково виділяйте значеннєві віхи;
• Ураховуйте свій тип пам’яті;
• Систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам’ятали;
• Не змішуйте пізнання та відтворення;
• У разі виникнення утруднень згадайте обстановку завчання, просувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї меті.

Роздатка (готує НМЦ)

Рекомендації

 щодо подолання стресових ситуацій та послаблення

їхнього негативного впливу на організм

• Насамперед необхідно мати достатньо інформації про можливість подібних ситуацій.
• Придумайте, як запобігти конкретним життєвим ситуаціям, що викликають занепокоєння, щоб не виникла очікувана критична ситуація, або спробуйте знайти способи її пом’якшення.
• Не робіть поспішних висновків, не приймайте рішень похапцем у стані нервозності або істерії, до того, як очікувана подія сталася. Не кваптеся напередодні самої події, виходячи зі своїх припущень, робити висновки – адже у ваших думках та уяві вже є достатньо „матеріалу”, спроможного продукувати не завжди правильні рішення.
• Пам’ятайте, що більшу частину ситуацій, які викликають стрес, ви здатні вирішити самі, не вдаючись до допомоги спеціалістів.
• Дуже важливо мати достатній запас енергії та сили волі для вирішення складних ситуацій - це одна з головних умов активного опору стресові. За можливості. Не піддавайтеся паніці, не впадайте у розпач. Не має нічого гіршого, ніж опустивши руки, покластися на обставини. Навпаки прагніть активно втручатися в ситуацію, яка викликає стрес.
• Вам необхідно зрозуміти і прийняти, що серйозні зміни, зокрема й негативні – невід’ємна частина життя.
• Пам’ятайте, що стресогенними життєвими ситуаціями швидше і краще володіють ті, хто вміє використовувати методи релаксації. Це найнадійніший спосіб підготовки та боротьби зі стресами.
• Активний спосіб життя допомагає створенню захисного фону адаптаційних механізмів проти стресу.
• Для позбавлення негативного впливу стресової ситуації необхідні „емоційні тили”, які допомагають знайти почуття впевненості в собі і забезпечують вам емоційну та моральну підтримку.
• Долати стресові ситуації допомагають деякі суспільні інститути.

 РЕКОМЕНДАЦІЇ УЧНЯМ З ПИТАНЬ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ЗОВНІШНЬОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ОЦІНЮВАННЯ

Запропоновані  рекомендації з питань психологічної підготовки до ЗНО старших підлітків   спрямовані на розвиток у старшокласників орієнтації на самовиховання та формування навичок самоосвітньої діяльності, зняття психологічної напруги та зниження рівня тривожності. Особливо корисними вони будуть для учнів випускних класів, їх батьків, педагогів та всіх, хто готується складати зовнішнє незалежне оцінювання.

Рекомендації для учнів щодо самовиховання

1. Почніть з набуття звички долати порівняно незначні труднощі  і перешкоди.

2. Надзвичайно небезпечні будь-які самовиправдання. Це неправда не лише для інших, але й для себе.

3. Прийняте одного разу рішення завжди має бути виконане до кінця.

4. Поставлена перед собою мета має бути максимально конкретною, чіткою, реальною та визначеною в часі.  

5. Продумуючи кроки щодо досягнення своєї мети, необхідно аналізувати можливі   перешкоди, подолання яких створює умови для наближення кінцевої мети.

6. Плануйте свій день, тиждень місяць. Дотримуйтесь взятих на себе зобов’язань.

7. Систематично займайтеся  спортом.

8. Найголовніше у самовихованні - це особисте переконання в доцільності та перевагах обраного шляху.

Від чого залежить бажання особистості здійснювати самоосвітню діяльність? Одним із головних чинників є усвідомлення учнем того, що знання, які будуть отримані в процесі самоосвіти, дійсно необхідні саме йому. Як же спонукати себе до самоосвітньої діяльності?

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

    Проаналізуйте , чи завжди ви це робите:

1. Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2. Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3. Знаєте, як долати свої недоліки, бо ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4. Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самоосвіти.

5. Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел, володієте певними навичками.

6. Самостійно організуєте свою діяльність.

7. Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його використання у своєму житті.

Ви все це вмієте робити і робите? Є позитивні результати такої роботи? Чудово! Успіх іде за вами.

Ви відчуваєте певні труднощі? Є бажання подолати їх, але ви не знаєте як? Тоді наступна інформація для вас.

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні, підготуйте себе до цього, формуючи такі звички:

1. Відповідайте за себе. Відповідальність - це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети , розподілити час і ресурси.

2. Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах. Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати , що для вас важливо.

3. Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

4. Показуйте себе з кращого боку.

5. Спочатку зрозумійте інших, а потім намагайтеся, щоб зрозуміли вас.

6. Шукайте найкращі шляхи для розв’язання проблем.

7. Будьте вимогливими до себе.

Пам’ятка з самоосвіти

1. Поставивши перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2. Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3. Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

-   Для чого ти вчишся?

-   Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

-   Як ти перевіряєш себе?

-   Як довго ти можеш бути уважним і працездатним ?

-   У який час протягом дня ти працюєш краще?

-   Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити способи самостійного здобуття знань.

Рекомендації для зняття психологічної напруги, зниження рівня тривожності

    Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емоційним перевантаженням:

1. Порахуйте до 10 і лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.

2. Простежте за своїм диханням. Повільно вдихніть і на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

3. Наберіть у склянку води та повільно її випийте, сконцентруйтеся на своїх відчуттях.

4. Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин. Вивчайте його колір, форму, структуру так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.

5. Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.

6. Змочіть обличчя холодною водою.

7. Вийдіть з того приміщення, де вас знайшов стрес.

Для того, щоб ці методи допомагали, їх треба знати напам'ять і постійно виконувати.

Готуємось до тестування по ЗНО

    Уміння, необхідні школярам для виконання тестових завдань:

1. Аналізувати інформацію.

2. Виокремлювати головне.

3. Порівнювати: визначати подібність і відмінності.

4. Працювати зосереджено.

5. Узагальнювати й диференціювати.

6. Структурувати матеріал для відповіді.

7. Міркувати й робити висновки.

 

Поради учню щодо самостійної підготовки

1. Залежно від психологічного типу («жайворонок» чи «сова») максимально використовувати ранкові або вечірні години.                                                                                                                                                                                                                                                                          

2. Складаючи щоденний план підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні потрібно повторити або вивчити.

3. Необхідно чергувати заняття й відпочинок: 40 хвилин занять, потім 10 хвилин перерви (краще в цей час прийняти контрастний душ).

4. Напередодні тестування обов'язково необхідно виспатися. Бажано ввечері здійснити невелику прогулянку.

5. Обов'язково налаштуватися на успішний результат. Ніколи не можна думати про те, що із завданням можна не впоратися.

- Ми впевнені: ви впораєтесь із ситуацією і добре складете ЗНО. Успіх неодмінно приходить до зацікавлених, наполегливих та завзятих.

Положення про приймальну комісію Відокремленого структурного підрозділу "Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж"

Положення про апеляційну комісію Відокремленого структурного підрозділу "Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж"

Положення про підготовчі курси Відокремленого структурного підрозділу "Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж"

Правила прийому до Відокремленого структурного підрозділу «Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж Сумського державного університету» у 2022 році