Поради першокурснику і не тільки…

Студент в «общазі» – одна з найкращих тем для анекдотів. Гуртожиток – це щось схоже на курс молодого бійця, це тест на кмітливість і комунікабельність, від успішного складання якого буде залежати, як студент проведе час під спільним дахом з купою незнайомих людей.

Щоб вижити в гуртожитку, треба знайти спільну мову з сусідами по кімнаті і блоку, інакше твоє життя може перетворитися на існування. Добре, якщо тебе поселять разом зі знайомими одногрупниками. Якщо ні – перше, чим тобі треба буде зайнятися, – це налагоджування дружніх контактів з новими сусідами. Адже тепер саме вони ділитимуть з тобою радощі (складання першої сесії) та печалі (сота невдала перездача), бідність і багатство (стипендія), поки диплом не розлучить вас. Тож постарайся проявити весь свій шарм. Якщо в тебе вийде, – ти матимеш незамінних друзів, які поділяться з тобою останньою сосискою і свіжонаписаним конспектом. Якщо ні – можеш набути ворогів, які будуть брати твої речі і заважатимуть спати.

Не менш важливо подружитися і з комендантом гуртожитку, вихователем та психологом. І всіма черговими, які чергують на вахті. Коменданту краще мило посміхатися і не потрапляти на очі. А от ключ до серця Чергових – просто людське ставлення – нормальне і уважне. Люди це люблять.

Коли з продуктів – тільки засушена цибулина, а з чистих речей – одна шкарпетка, дуже хочеться, щоб поруч опинилася мама, яка нагодує, попере і обігріє. Стоп! Не забувай, що ти сам собі господар і маєш не тільки свободу, а й обов’язки. Доведеться виділити день для прання, купувати продукти. Можна домовитися із сусідом по кімнаті – прибирати та готувати по черзі.

Може здатися, що підготовка до пар у гуртожитку – це убивство. Але насправді це тільки здається. Трохи кмітливості – і ти зможеш одним оком дивитися телевізор, іншим – у книжку та ще й розмовляти по телефону. Спочатку буде несила звикнути до шуму. Тому застосуй хитрощі: коли сідаєш за домашку, натягни на вуха навушники, ввімкни розслаблюючу музику. Це не буде відволікати від навчання. А ще краще вчити, усамітнившись в кімнаті самопідготовки, в читальному залі бібліотеки, на сходових клітках. А влітку – на лавочці в парку.

Головне – все-таки приділяти більше уваги навчанню. Як би не вабив запах свободи, не забувай, що ти приїхав учитися, а не влаштовувати шалені вечірки щодня. Тому дуркувати можна, але в міру. І не забувай, що в гуртожитку не можна пити, бити вікна, псувати чиєсь майно і т. д.

Врешті, кажуть, що справжнім студентом можна стати, тільки поживши в гуртожитку. Але з цим важко погодитися, бо кожному хочеться мати окрему кімнату і дбайливу маму поруч, яка завжди допоможе. Тому пам’ятай: справжній студент – це той, хто вчиться, мріє, будує плани на майбутнє, знаходить друзів, мужньо долає перешкоди і постійно вдосконалюється. І неважливо, де він проживає.

Буде важко – звертайся до психолога коледжу!

Година психолога: "Обережно, наркотики!"

Нажаль, в наш час з’являтися на вулиці пізно ввечері небезпечно, ви можете бути пограбовані, вас можуть побити, зґвалтувати і т.д.

Ось деякі поради підліткам та й дорослим, які не завадить прочитати:

 йдучи додому, потурбуйтеся, щоб близькі знали, куди ви йдете і як з вами зв’язатись;

 знаходячись в гостях, не посоромтесь попросити дозволу в хазяїв зателефонувати додому і сказати, що ви вже йдете додому;

 відмовтесь від пропозиції випадкового знайомого підвезти вас додому;

 коли незнайомець на вулиці запрошує вас зайти до нього в дім, культурно відмовтесь і швидко ідіть геть;

 в будь-якому місці, де б ви не були, пам’ятайте місце знаходження телефону і дорогу до виходу.

 

Поради жінкам, дівчатам

 

 якщо на вулиці до вас під’їхала машина і водій веде себе агресивно, тікайте у напрямку, який не співпадає з напрямком руху автомашини;

 якщо вас просять зайти в дім, під’їзд і надати допомогу, не заходьте одні;

 намагайтесь уникати безлюдних зупинок;

 повертаючись пізно додому, зніміть прикраси;

 майте при собі пару м’якого взуття без підборів;

 в кишеню покладіть свисток;

 ще краще мати в руках звуковий прилад особистого захисту (портативну сирену);

 виберіть такий маршрут, щоб не проходити повз будівництво, пустир, зарослі кущів, не йдіть по неосвітлених вулицях;

 побачивши попереду групу чоловіків і автомобіль, намагайтесь обійти їх чи перейти на інший бік вулиці;

 добре мати ліхтарик;

 якщо у вас довге волосся, зачісуйте його назад і заколіть, так як розпущене волосся легко схопити і намотати на руку;

 якщо підозрюєте, що вас переслідують, перейдіть на інший бік вулиці;

 якщо за вами йдуть по п’ятах, ідіть до місць, де можуть бути люди. Ідіть швидко, але не біжіть. Якщо ви покажете свій страх, то може укріпити наміри того, хто переслідує, напасти. Біг може посилити смак до полювання за вами, якщо це маніяк;

 не заходьте в ліфт, якщо в ньому знаходиться людина, яка не викликає довіри. Якщо в ліфт зайшла підозріла людина, вийдіть з ліфту чи натисніть кнопку найближчого поверху;

 на всяк випадок майте у сумочці балончик зі сльозогінним газом;

 старайтесь своїм зовнішнім виглядом не провокувати незнайомих чоловіків: облягаючи кофтинка, сукня, дуже яскрава косметика, дуже коротка спідниця, сукня. Може так статися, що вас „не так зрозуміють”.

Анкета

ТЕСТ

Чи розумієте ви мову міміки?

Встанови, яка емоція, з перелічених нижче, зображена на кожному малюнку

Скепсис

Глибокий смуток

Скорбота

Бурхлива радість

Погане самопочуття

Злість

Байдужість

Ворожість

Веселість

Сильна злість

Сум

Сором’язлива радість

 

Інтерпретація тесту

1. Байдужість

2. Ворожість

3. Веселість

4. Сильна злість

5. Сум

6. Сором’язлива радість

7. Погане самопочуття

8. Злість

9. Бурхлива радість

10. Глибокий смуток

11. Скепсис

12. Скорбота

Самооцінка - це оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей - безумовно, відноситься до базисних якостей особисті. На думку авторів короткого психологічного словника, саме вона багато в чому визначає взаємовідношення з оточуючими, критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Самооцінка людини залежить від багатьох факторів. Разом з тим психологи давно вже користуються так званою «формулою Дженса», яка має такий вигляд:

                                 Успіх

Самооцінка = ----------------------

                             Домагання

 

З цієї формули ми бачимо, що підвищити самооцінку можливо або максимізуючи успіх, або мінімізуючи невдачі, і старшокласники повинні достатньо чітко розуміти, що розбіжності між домаганнями і реальною поведінкою людини призводять до викривлення самооцінки і, як наслідок її неадекватності, що загрожує емоційними зривами в поведінці. Само по собі дослідження самооцінки виявляється дуже корисним і для організації навчального процесу, і для самоусвідомлення учнів, відношення яких до себе, як відомо, описується повною драматичних протиріч формулою «геній або нікчема».

Виявити самооцінку можливо з допомогою психологічного тесту - опитувальника. Цей опитувальник включає в себе 32 твердження, згідно з якими можливі п'ять варіантів відповідей, кожен з яких кодується балами за схемою: дуже часто — 4 бали; часто - 3 бали; інколи - 2 бали; рідко - 1 бал; ніколи - 0 балів.

Мета: виявити рівень загальної самооцінки підлітків.

Особливості проведення: учням пропонують заповнити опитувальник, що містить 32 судження, з приводу яких можливі п'ять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується балами за схемою:

дуже часто - 4, часто — З, іноді - 2, рідко - 1, ніколи — 0.

Судження

1. Мені хочеться, щоб друзі підбадьорювали мене.

2. Постійно відчуваю свою відповідальність за навчання.

3. Мене хвилює моє майбутнє.

4. Багато хто ненавидить мене.

5. Я менш ініціативний, ніж інші.

6. Мене хвилює мій психічний стан.

7. Я боюсь здатися невігласом.

7. Зовнішність інших набагато привабливіша, ніж моя.

8. Я боюсь виступати з промовою перед незнайомими людьми.

9. Я часто роблю помилки.

10.Шкода, що я не вмію говорити з людьми, як слід.

11.Шкода, що мені не вистачає впевненості у собі.

12.Я волів би, щоб інші люди частіше схвалювали мої дії.

13.Я занадто скромний.

14.Моє життя марне.

16. Багато хто неправильно думає про мене.

17.Мені нема з ким поділитись своїми думками.

18.Люди чекають від мене забагато.

19.Люди не дуже цікавляться моїми досягненнями.

20.Я трохи соромлюсь.

21.Я відчуваю, що багато людей не розуміють мене.

22.Я не відчуваю себе у безпеці.

23.Я часто хвилююсь, та даремно.

24.Я почуваю себе ніяково, коли входжу до кімнати, де вже сидять люди.

25.Я почуваю себе скуто.

26.Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

27.Я впевнений, що люди майже все сприймають легше, ніж я.

28.Мені здається, що зі мною має статись якась прикрість.

29.Мене непокоїть думка про те, як люди ставляться до мене.

30.Шкода, що я не вельми комунікабельний.

31.У суперечках я висловлююсь тільки тоді, коли впевнений в своїй правоті.

32.Я думаю про те, чого чекає від мене клас.

 

Обробка результатів

Для виявлення рівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями:

Від 0 до 25. Свідчить про високий рівень самооцінки, за яким людина, як правило, не обтяжена «комплексом неповноцінності», правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії.

Від 26 до 45. Свідчить про середній рівень самооцінки, коли людина рідко страждає від «комплексу неповноцінності» й лише іноді намагається підлаштуватись під думку інших.

Від 46 до 128. Вказує на низький рівень самооцінки, за яким людина болісно сприймає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від «комплексу неповноцінності».

Методика «Незакінчених речень»

Техніка являє собою адаптований варіант списку незакінчених речень, що увійшов до складу діагностичного комплексу проективного інтерв'ю. В основі методики — добре відомий список незакінчених речень Сакса і Леві. Методика спрямована на діагностику соціальної позиції дитини і розуміння нею себе. Соціальну позицію досліджують речення, спрямовані на вивчення ставлення до групи однолітків, батьків, членів родини і вчителів.

Самооцінка дитини вивчається за допомогою речень, спрямованих на дослідження оцінки дитиною своїх можливостей, рефлексивної самооцінки, а також значимих переживань.

Особливості проведення.

Методика проводиться індивідуально і тільки в усній формі. Час, протягом якого дитина обмірковує відповідь, бажано фіксувати, наприклад, відраховуючи про себе по три і ставлячи в протоколі крапки приблизно через кожні 3 с. Крім цього, корисно записувати особливості паралінгвістичної поведінки дитини (зітхання, паузи під час продовження фрази тощо), а також коментарі дитини до продовження придуманого нею речення. Інструкція «Під час роботи, я запропоную вам початок речення, а вам необхідно його закінчити тією фразою, яка першою прийде в голову». Тепер — увага! Відповідати потрібно швидко і щоразу те, що першим прийде в голову, але так, щоб вийшло речення, завершене за змістом. Наприклад, я говорю: — Щоранку...» Необхідно підбадьорити дитину і сказати їй, що вона усе зрозуміла правильно. Якщо здалося, що вона назвала не перше закінчення, яке спало їй на думку, можна нагадати інструкцію ще раз: «Отже, треба закінчити речення тією фразою, яка першою прийде в голову».

Можна запропонувати ще один приклад: — Багато чого я віддав би за те, щоб ...

Бланк 1. Я думаю, що більше людей...

2. Дитина в сім'ї...

3. Ми любимо маму, а...

4. Буваємо серед дітей, але...

5. Мій брат (сестра)...

6. Я досить спритний, щоб...

7. Батько іноді...

8. Діти, з якими я граюсь...

9. Якби наш тато...

10.Мої близькі думають про мене, що я...

11.Якби мій брат (сестра)...

12.Мої друзі мене часто...

13.Я хочу, щоб у мене не було...

14.Хвора дитина...

15.Я думаю, що мама найчастіше...

16.Якби не було коледжу...

17.Я весь трясуся, коли...

18.Коли думаю проколедж, то...

19.Якби діти знали, як я боюся...

20.Був би дуже щасливий, якби я...

21.Я найслабший...

22.Коли я буду дорослим, то...

23.Мій викладач…

24.Завжди мрію...

 

Обробка результатів

Обробка результатів проводиться за групами речень, згрупованими за діагностичною спрямованістю.

а) ставлення до матері — 3, 15; 3.

Ми любимо маму, а...

15. Я думаю, що мама найчастіше...

б) ставлення до батька — 7, 9; 7.

Батько іноді...

9. Якби наш тато...

в) ставлення до братів, сестер — 5, 11; 5.

Мій брат (сестра)...

11. Якби мій брат (сестра)...

г) ставлення до свого становища в сім'ї — 2, 10; 2.

Дитина в сім'ї...

10. Мої близькі думають про мене, що я...

д) ставлення до однолітків — 4, 8, 12; 4.

Спілкуюся із дітьми, але...

8. Діти, з якими я граюсь...

12. Мої друзі мене часто...

є) ставлення до до коледжу — 23, 16, 18; 23.

Мій викладач…

16. Якби не було коледжу...

18. Коли думаю проколедж, то...

ж) ставлення до людей взагалі — 1; 1.

Я думаю, що більше людей...

з) ставлення до власних здібностей — 6, 21; 6.

Я досить спритний, щоб...

21. Я найслабший...

и) негативні переживання, страхи— 13, 17, 19; 13.

Я хочу, щоб у мене не було...

17. Я весь трясуся, коли...

19. Якби діти знали, як я боюся...

к) ставлення до хвороб — 14; 14.

Хвора дитина...

л) мрії і плани на майбутнє — 20, 22, 24. 20.

Був би дуже щасливий, якби я...

22. Коли я буду дорослим, то... 24.

 

Завжди мрію...

 

Інтерпретація результатів

 

Як і в інших проективних методах такого типу, основна інтерпретація відповідей — змістова. Аналізуються самі відповіді, час відповіді, а також додаткові висловлення дитини з приводу того, наскільки продовження фрази відповідає дійсності. За численними спостереженнями, такі коментарі діти дають досить часто.

Випадки, коли у всіх закінченнях речень даної групи наявні ознаки конфлікту, заслуговують на увагу психолога, оскільки це може вказувати на емоційне неблагополуччя дитини у взаєминах з людьми, приховану соціальну дезадаптацію.

Під час роботи з методикою варто уникати прямолінійності в трактуванні тих чи інших відповідей —дуже (розповсюдженої грубої методологічної помилки, характерної для багатьох практиків-початківців. Наприклад, якщо школяр продовжує речення «Я досить спритний, щоб...» словами «...проскочити в кіно без квитка», то це ще не підстава для висновку про те, що він схильний до делінквентності.

Доречно згадати висловлення К.-Г. Юнга (1935) про те, що інтерпретація такого матеріалу - все одно що дешифрування ієрогліфів або клинопису, коли, побачивши незнайоме слово, філолог намагається відшукати паралелі, де це слово також зустрічається. Тому будь-яке припущення, що виникло на основі якого-небудь доповнення речення, може бути підтверджене або спростоване залежно від того, чи підтверджується воно в інших реченнях. Наприклад, якщо речення «Мої близькі думають про мене, що я...» дитина продовжує фразою «Я не знаю, що про мене думають», це може вказувати на запізнене формування рефлексивної самооцінки, але може бути і проявом психологічного захисту. В першому випадку у відповідях дитини будуть також інші ознаки недостатньої розвиненості самопізнання (наприклад, збільшені латентні періоди у відповідь на речення, спрямовані на діагностику розуміння себе). У тому випадку, якщо ця відповідь викликана проблемами у взаєминах дитини з іншими людьми, її думки про членів сім'ї будуть мати нейтральне емоційне забарвлення або містити ознаки конфлікту. Цей приклад показує, як припущення може бути підтверджене або спростоване на основі даних тієї самої методики незакінчених речень.

Конфлікт – невід’ємна частина життя. Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб задовольнити обидві сторони шляхом взаємного толерантного ставлення, досягти консенсусу або компромісу. Отже, всім нам треба прагнути толерантності у стосунках.

Рекомендації щодо поведінки у конфліктній ситуації.

1.Спокійно вислухати все, що хоче сказати опонент.

2.Відповісти на всі запитання.

3. Навіть якщо негативні емоції опонента зростають, зберігати спокій і відповідати нейтральним тоном.

4.Виявляти витримку, готовність вислухати й спробувати допомогти.

5.Якщо ж напруження зростає і опонент просто не бажає прислухатися до слів, найкращий вихід – просто піти, не коментуючи нічого при цьому.

 

КОНФЛІКТ! ТИ ПОЧУВАЄШСЯ БЕЗПОРАДНИМ. ЩО РОБИТИ?! У конфліктних ситуаціях, коли ти переживаєш сильні негативні емоції, з'являється проблема з їх вираженням. Ти часто відчуваєш провину перед іншими. Ти боїшся говорити про свої бажання і потреби. Ти часто робиш те, чого б не хотів робити. Ти не можеш відмовитися від того, що тобі не подобається, але чого хочуть твої друзі. Ти відчуваєш, що твої вчинки — це не твоє рішення.

 

Ти не хочеш більше так жити! Що робити?

1. Прямо й чесно висловлювати свою точку зору з певного питання.

2. Відверто виявляти свої почуття й потреби.

3.Відстоювати свої права та думки без порушення прав оточення.

4.Поважати думки й гідність співрозмовника, намагатися зрозуміти думки іншого: «Якщо я правильно тебе зрозумів».

 

Чого ж не слід робити?

1.Дозволяти іншим порушувати твої права, безапеляційно приймати їхню точку зору.

2.Дозволяти себе експлуатувати заради того, щоб сподобатися іншим.

3.Метушитися, невпевнено шукати пояснення відмові, замість того, щоб відповісти прямо.

4.Сміятися в ситуаціях, коли природним є виявлення незадоволення чи гніву.

5. Використовувати фрази: «Я не знаю...», «Якщо ти можеш...», «Якщо це тебе не обтяжить...», «Роби, як хочеш», «Я б хотів, але...». Адже так ти придушуватимеш власні почуття, не зможеш висловити інші емоції —любов, повагу, симпатію.

6. Обговорювати своє рішення. Твої товариші, можливо, не одразу зрозуміють і сприймуть тебе. Вони звикли до твоєї пасивності або агресивності, їм подобалося захищати тебе, виявляти опіку, бачити в тобі залежну від них людину — це вони називали дружбою. Ти можеш почути докір про порушені взаємини, про те, що ти повинен..., про те, що вони так не звикли. Спробуй висловити свої думки у такій форми: «Я так думаю. Я так відчуваю. Я так бачу ситуацію. А ти? Якщо наші уявлення та інтереси не збігаються, я готовий їх обговорити і готовий до компромісу». У ситуації відмови спробуй зробити три кроки: Перший — сказати слово «ні»! Другий — сказати, що ти цього не зробиш. Третій—пояснити причини свого рішення, спираючись на свої плани, бажання потреби і права. Бажаю успіху.

 

Усе у твоїх руках!

Ознаки толерантної людини

- Добре співпрацює з іншими на засадах партнерства.

- Готова змиритися з думками інших.

- Поважає людську гідність.

- Поважає права інших.

- Сприймає іншого таких, яким він є насправді.

- Здатна поставити себе на місце іншого.

- Поважає право бути іншим.

- Визнає розмаїття.

- Визнає рівність інших.

- Терпима до чужих думок, вірувань, поведінки.

- Відмовляється від домінування й насильства.

 

Що заважає у спілкуванні

 Надання порад. Прийняття рішення за іншого, пропозиція власної точки зору. Наприклад: «Я вважаю, що ти повинна….», «На твоєму місці я б …».

 Нашарування. Обидва співрозмовника говорять одночасно.  Перебивання. Співрозмовники перебивають одне одного.

 Хибне підбадьорювання. Один із співрозмовників відхиляється від основної теми розмови, переводячи увагу на інші речі, далекі від того, що справді хвилює співрозмовника. Наприклад: «У суботу буде такий цікавий концерт у Народному домі, ти не хотіла б піти?»

 Хибне заспокоєння. Уживання вдавано – втішних висловів, щоб заспокоїти співрозмовника. Наприклад: «Усе буде гаразд».

 Дії, що відвертають увагу. Під час розмови один із співрозмовників виконує певні дії: щось записує, дивиться у вікно, перекладає речі на столі тощо.

 Розповіді про себе. Людина більшість часу розповідає про себе та ділиться своїми думками і проблемами, мало уваги приділяє думкам іншої людини.

 Закриті запитання. Співрозмовник ставить запитання, які вимагають відповіді «так» чи «ні» й не сприяють продовженню бесіди. Наприклад: «Ти засмучена?», замість: «Що з тобою сталося?»

 Моралізування. Висловлення співрозмовнику загально прийнятної оцінки щодо того, що є правильним чи неправильним у його поведінці. Наприклад: «Сперечаючись із керівництвом, ти нариваєшся на неприємності.

Комп’ютерна залежність – це проблема епохи розвитку інформаційних технологій, а відповідно і молоді.

Комп’ютерна залежність — хвороба не менш серйозна, ніж наркоманія чи алкоголізм. При ній діють схожі механізми, не дивлячись на те, що фізично організм не піддається, наприклад, інтоксикації. Поспостерігайте за своєю поведінкою. Якщо ви, не встигнувши з ранку нормально відкрити очі і вмитися, спочатку поспішайте до ноутбука, щоб скоріше прочитати отримані поштові повідомлення або перевірити свій аккаунт у соціальній мережі, то можете не сумніватися: ви вже «підсіли» на Інтернет і маєте достатні ознаки залежності. Небезпека заключається в тому, що у людини змінюється психічний стан, з’являється агресія у вчинках і словах, у підлітків знижується успішність. Як же позбутися від комп’ютерної залежності?

Комп’ютерна залежність – це проблема епохи розвитку інформаційних технологій, а відповідно і молоді.

Комп’ютерна залежність — хвороба не менш серйозна, ніж наркоманія чи алкоголізм. При ній діють схожі механізми, не дивлячись на те, що фізично організм не піддається, наприклад, інтоксикації. Поспостерігайте за своєю поведінкою. Якщо ви, не встигнувши з ранку нормально відкрити очі і вмитися, спочатку поспішайте до ноутбука, щоб скоріше прочитати отримані поштові повідомлення або перевірити свій аккаунт у соціальній мережі, то можете не сумніватися: ви вже «підсіли» на Інтернет і маєте достатні ознаки залежності. Небезпека заключається в тому, що у людини змінюється психічний стан, з’являється агресія у вчинках і словах, у підлітків знижується успішність. Як же позбутися від комп’ютерної залежності?

Тактичні дрібниці на іспиті

Знання предмету і вдала побудова відповіді майже завжди дадуть вам 100- відсоткову гарантію успіху, але не слід недооцінювати й деталі, які мають вирішальне значення, коли шальки терезів коливаються між двома можливими оцінками. Наводимо кілька практичних рекомендацій.

Відповідайте послідовно. Намагайтеся дотримуватися послідовності запитань у білеті. У скрутних випадках, коли Ви погано знаєте перше запитання, починайте відповідь з другого.

Акцентуйте важливі слова. Це надасть Вашій мові виразності, чіткості і переконливості. У будь-яку фразу можна вкласти стільки значень, скільки в ній слів і навіть більше.

Змінюйте темп мовлення. Це надасть виразності Вашим словам. Якщо Ви хочете підкреслити щось – зменшіть темп.

Змінюйте тональність голосу. Найбільше шкодить Вашій відповіді монотонність. Вона робить відповідь сірою, породжує в екзаменатора нудьгу і роздратування. Якщо Ви помітили, що говорите монотонно, спиніться на секунду. Намагайтеся не просто викладати матеріал, а розмовляти з екзаменатором. Не допускайте, щоб тональність Вашого голосу була одноманітною. Бернард Шоу говорив, що існує тільки один спосіб написання слів „так” і „ні”, але є п’ятдесят способів їх вимовити.

• Не забувайте про свій зовнішній вигляд. Акуратний, охайний одяг не тільки підніме Вас в очах екзаменатора, а й надасть Вам більшої впевненості в своїх силах. Коли люди мають гарний вигляд, їм легше досягти успіху або розв’язати складну проблему.

• Стежте за мімікою. Якщо Ви відповідатимете холодно і недбало, всім своїм виглядом показуючи, якою для Вас неприємною є процедура екзамену, то невдовзі й екзаменатор почне переживати таке саме відчуття, оскільки такий настрій заразливий. Але привітність і відкритість, – це повинно читатися на Вашому обличчі. Коротше кажучи, усміхнутися правильно – зовсім не просто. На думку американських соціологів, 60% людей не вміють цього робити. У Нью-Йорку ще в 1974 р. був відкритий спеціальний інститут, де за 200 доларів вчать посміхатися „за всіма правилами”.

• Контролюйте свої жести. Вони є зовнішнім виявом вашого внутрішнього стану. Крім того, несуть інформацію про Вас і Ваші знання, як і Ваша мова.

• Як вас слухають? Наприклад, про те, що нахил голови пов’язаний з виявом зацікавленості, писав ще Дарвін. Це підтверджують і сучасні дослідники. І навпаки, коли Ваш слухач „втрачає думку” – голова випростовується, плечі спочатку піднімаються, потім опускаються, погляд починає блукати по стелі, стінах, інших людях. Якщо Ваш екзаменатор починає поводитися таким чином, знайте – він втратив інтерес до Вашої відповіді.

• Узагальнення відповіді. Дуже багато важить правильне завершення відповіді. Усе, що було сказано Вами раніше, повинно підпорядкуватися основній думці. Важливо відокремити завершення відповіді від попереднього тексту, наприклад, за допомогою таких висловів: ”Так можна підійти до висновку, що...”; „Таким чином...”; Підбиваючи підсумки...” тощо.