В нашій країні ще й досі триває російсько-українська війна (за часовими межами вона триває довше, ніж Друга світова!), тому , важливо постійно звертатися до історичної правди.
26 січня 2024 року учасники волонтерського центру "ДОБРОБУТ" та здобувачі ВСП "Конотопського індустріально- педагогічного фахового коледжу Сум ДУ" під керівництвом соціального педагога Олени ЛОБУРЦОВОЇ відвідали показ документальної кінострічки "ТРОХИ НИЖЧЕ НЕБА", який відбувся на майданчику "Зможемо".
Автори ідеї фільму – воєнний журналіст, доброволець Михайло УХМАН та його бойовий побратим Сергій КОНОВАЛ, режисер – наш земляк, журналіст, письменник, ідейний натхненник і рушійна сила багатьох соціально значущих волонтерських проєктів Руслан ГОРОВИЙ.
«Емоційно оголена» важка стрічка відверто й жорстко розповідає про чотирьох бійців 80-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України, які загинули в боях за Донецьке летовище в січні 2015 р.
Ця сторія про незламних українських воїнів, які загинули, про тих, хто вижив і, пропустивши трагічну смерть побратимів через себе, знайшов у собі сили розповісти про це: «Частина цих воїнів – захисників Донецького летовища – і досі на фронті, ведуть за собою інших, тримають над нами небо, відстоюють українську державу, українську землю, українську мову». У кадрах також діляться своїми переживаннями батьки та рідні полеглих.
Викладачка та керівниця музею історії Класичного фахового коледжу СумДУ, координаторка громадської ініціативи «Я – волонтер!» Тетяна РАДЬКО підкреслила, що саме такі фільми, як «ТРОХИ НИЖЧЕ НЕБА», дають нам, особливо молоді, усвідомлення подій новітньої історії України та сьогодні з особливою актуальністю і чутливістю сприймаються глядачами. Як і тоді, нас захищають звичайні люди, які навчилися долати страх і бити загарбників, а ми вкотре бачимо високу ціну цієї успішної оборони. «Стержень цієї кінострічки, – підкреслює Тетяна РАДЬКО, – подвиг: тих, хто загинув, не давши ворогу просунутися далі, і тих, хто сьогодні виборює свободу та незалежність України!».
Після перегляду фільму студентська молодь ділилася своїми враженнями та переживаннями, оскільки емоційний поріг стрічки вражаючий та дійсно кожен з глядачів пропустив ці події через себе і значно змінив своє відношення до реалій сьогодення, адже саме через документальні факти ми можемо сформувати справжнє уявлення про масштабність та значущість воєнних подій і знати свою історію.
Щиро дякуємо організаторам за можливість перегляду стрічки та важливість підняття даної теми серед молоді.
І на останок хочеться, звернутися до кожного свідомого громадянина, щоб кожен з нас своїми діями, донатами, волонтерством та непохитною вірою в нашу країну наближав таку жадану перемогу , адже «За Україну не треба вмирати, за Україну треба боротися і жити»
