В рамках творчого звіту циклової комісії психолого-педагогічних дисциплін 26 квітня в гуртожитку коледжу вихователем Ніною КАЗИМІРЧУК проведено виховний захід до 37-ої річниці Чорнобильської трагедії
«Пташина знов повертається у небо, і квітка знов цвістиме на землі».
Є у людей дати: щасливі, радісні й печальні. Здається, що життя складається з цих дат, в яких людина має право на щасливе чи жалюгідне існування, оскільки світ вічний, а життя людське, попри всі існуючі закони філософії минає.
26 квітня – дата, яка стала для всіх наступних поколінь українців «ч о р н о ю» - це День Чорнобильської трагедії. Радіаційна смерть випустила своє жало з «мирного атома»
О першій годині двадцять три хвилини сорок секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС, що мав потужність мільйон кіловат, несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
Суворий іспит тримали всі: пожежні, будівельники, медики, спеціальні частини хімічного захисту, підрозділи міністерства оборони – 20 років тому на ліквідацію трагедії всього людства поїхало більше 1000 наших земляків. Вони проявили мужність, героїзм, відвагу. Ціною своїх життів вони врятували людство від страшної біди, вони загасили полум’я, не допустили непередбачених подій.
У цьому році ми відзначаємо річницю тих страшних чорнобильських подій. 26 квітня – це день, коли кожна людина повинна поставити перед собою такі питання: Хто я? Для чого я живу на світі? Як живу? Як дію?
Зараз на Україні проживає понад 3 мільйони потерпілих від аварії на ЧАЕС. Ця цифра з кожним днем зростає. Серед них 96 тисяч дітей чорнобильського лиха.
У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників і жителів інших держав. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров’я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.
Вічна слава і пам'ять вам, наші рятівники, низький уклін від нашої молоді!
