Студентка другого курсу спеціальності "Соціальна робота" Конотопського індустріально -педагогічного фахового коледжу СумДУ ЛУЗАН АННА бере участь у конкурсі есе від Міністерства соціальної політики України. "#ЯкСоцРоботаЗмінюєСвіт ".
Пишаємося найкращими серед кращих.
Українське суспільство сьогодні переживає болючий період у нашій історії, а саме: військове втручання з боку російської федерації. Конфлікт, від якого страждають всі верстви населення, а особливо діти та підлітки - майбутнє нашої країни. Чому ж саме ця категорія виявилася найуразливішою? Реалії війни позбавляють відчуття опор: зовнішніх і внутрішніх.
Постійні вибухи чи їх загроза, смерть однолітків у зоні бойових дій, зґвалтування та катування, вимушене переселення в інший регіон чи країну (де вони опиняються позбавленими від більшості звичного зі свого старого життя), обмеження в самостійному пересуванні та спілкуванні - це лише частина проблем, що випали на долю сучасних українських дітей та підлітків.
Результат впливу війни на дітей:
- тривожні розлади;
- депресія;
- дисоціативні розлади;
- думки про самогубство або саме самогубство. Ці проблеми, хоч і виглядають як суто психологічні, мають соціальний характер.
Саме тому нині на соціальних працівників та їхню діяльність покладаються великі надії та сподівання. На мою думку, на разі соціальні працівники повинні бути залучені на всі 100% і віддати всі свої сили на захист та відновлення дітей, які постраждали під час воєнних дій. Що можна зробити для цього?
Допомагати в евакуації сімей з дітьми з районів активних бойових дійрозшукувати дитячі сім'ї та з’єднувати з батьками або родичами, якщо раптом відбулася розлука з ними. Якщо ні те, ні інше не можливе, то оформлення дітей на всиновлення, чи пошук для них оптимального варіанту сімейного влаштування в тих формах, які активно розвиваються в Україні.Допомогати сім'ям з дітьми при оформленні соціальних виплат, відновленні документів ,які могли загубитися під час активних воєнних дій.створювати простори для психологічного відновлення як самих дітей, так і їхніх батьків.Як майбутній фахівець соціальної роботи я знаю, що на мене чекає кропітка праця. Та я готова приділити цьому увагу й сумлінно готуватимусь до цього, щоб наша країна мала щасливе майбутнє.