Викладач Семеняка Л.І. разом зі студентами коледжу провела виховну бесіду в рамках тижня комісії філологічних дисциплін та з нагоди вшанування ювілею Григорія Сковороди.
Великі люди – від землі, з народного кореня. Такі неосяжні постаті знаменують собою історію краю і нації. Отож, без мандрівного філософа, богослова, байкаря, поета, співака, педагога і перекладача Григорія Савича Сковороди нема ні славетних Чорнух, ні Полтавщини, ні України взагалі. Адже Сковорода – наша знакова величина. Та не тільки Полтавське село виплекало генія, а й він визначив долю своєї батьківщини.
Невипадково кажуть, що в часи війни найбільший вплив мають дві людини: це головнокомандувач і ритор. Блискучий головнокомандувач і блискучий ритор обов’язково здобувають перемогу. Тобто єдність зброї і слова очевидна. І на цьому наголошує Григорій Сковорода:
«Язик мала частка, але, наче кермо на кораблі, володіє цілим тілом, чи не так само володіє тілом і править тілом думка….. Думка – невидима голова язика, сім’я справі, корінь тілові…. Невидиме сильніше за видиме… Видиме залежить від невидимого».
Останні слова відображують суть ідеалістичної філософії, яку сповідував Г. Сковорода і яку знищила радянська влада. Ми розуміємо, що сучасні люди і досі мислять інакше, тобто матеріалістичними категоріями.
Усім своїм життям Григорій Сковорода показував, що не сприймає усе модне, те, що приносить великі гроші, філософ не хотів бути елементом системи, відмовляючись від престижних посад у навчальних закладах, від кар’єри ченця або придворного філософа. Натомість він обрав шлях пустельника, мандрівника з Біблією і сопілкою в руках. Бо свобода – це найважливіше:
Що є свобода? Добро в ній якеє?
Кажуть, неначе воно золотеє?
Ні ж бо, не злотне; зрівнявши все злото,
Проти свободи воно лиш болото.
О, якби в дурні мені не пошитись,
Щоб без свободи не міг я лишитись,
Слава навіки буде з тобою,
Вольності отче, Богдане – герою! / Із твору «De Libertate» (Про свободу) /
Кілька слів про світогляд, а саме про патріотичні устремління Григорія Сковороди, які і зараз сприймаються надзвичайно актуально:
«Русь неруська бачиться мені диковинкою, подібно тому, коли б народилася людина з риб’ячим хвостом або з собачою головою… Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти рус?... Будь ним…. Чи ти лях? Лях будь. Чи ти німець? Німечествуй. Француз? Французюй. Татарин? Татарствуй. Все добре на своєму місці і в своєму лиці, і все красно, що чисто. Природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по роду».
Студенти коледжу (групи 321, 531, 631) проявили неабияку зацікавленість при ознайомленні з життям і творчістю нашого видатного земляка. Вони зрозуміли, що треба пишатися такими співвітчизниками, адже молодь – гідне продовження традицій, які заклав у тому числі й український філософ Григорій Сковорода.
