Теоретико-методичні основи організації продуктивної взаємодії 

викладача і студентів

 

«Навчання – це не механічна передача знань.

Це надзвичайно складні людські взаємини!»
 
                        В.О. Сухомлинський

методист технікуму Н. В. Владимирова

         

В даний час, в обстановці гуманізації і демократизації суспільства відбуваються процеси перетворення і оновлення системи вищої освіти. Поступово система освіти, відмовляючись від установки на репродуктивне відтворення знань, орієнтується на розвиток особи студента, створення для нього можливостей займати не просто активну, але і суб'єктну позицію в учбовому процесі. Найважливішою умовою становлення такої особи є підготовка майбутніх фахівців з розвиненим творчим потенціалом спілкування, здібністю до встановлення професійних і особових контактів. Особливе значення в цьому контексті набуває організація продуктивної взаємодії викладача і студентів.

Головною одиницею учбово-виховного процесу є педагогічна взаємодія, яка передбачає взаємний і плідний розвиток якостей особи викладача і студентів на основі рівності в спілкуванні і партнерства в спільній діяльності.

Для організації продуктивної взаємодії викладача і студентів була розроблена відповідна технологія, яка включає методи і засоби навчання, форми і етапи організації педагогічної взаємодії.

При організації взаємодії із студентами викладач повинен уміти відбирати найбільш продуктивні методи навчання, які відображають особливості взаємодії суб'єктів процесу навчання. До них можна віднести методи активного навчання, комунікативний метод і метод переконання.

Методи активного навчання орієнтовані на сучасну побудову процесу навчання, відмову від шаблонної організації учбових занять, активну взаємодію викладачів і студентів, інтенсифікацію учбово-пізнавальної діяльності. Вони передбачають не механічне запам'ятовування учбової інформації, а її осмислення і продумування. Як методи активного навчання розглядаються такі, як ігри, у тому числі ролеві і ділові, ігрове проектування, аналіз конкретних ситуацій, тематичні дискусії, створення проблемних ситуацій і ін. Будучи технологією активного навчання, інтерактивне навчання є можливістю взаєморозуміння, самоактуалізація, «прориву» особи один до одного. Найважливішою особливістю взаємодії на основі такого навчання є здатність педагога і студентів «приймати роль іншого», уявляти, як їх сприймає партнер по спілкуванню і відповідно інтерпретувати педагогічну ситуацію, конструювати власні дії.

Комунікативні методи займають провідне положення в навчанні. Слово викладача, підручники – давні атрибути учбового процесу. Проте в останні десятиліття наголошується необхідність зміни такого підходу: слово викладача перетвориться з монологічного в діалогічне. Викладач повинен володіти методами бесіди, дискусії, постановки проблемних питань. Він рідко розповідає сам, частіше веде жваву бесіду із студентами, заохочуючи їх до висловів своєї думки.

Наступний метод організації продуктивної взаємодії - метод переконання - є способом різносторонньої дії на свідомість, відчуття і волю студента з метою розвитку мотиваційної - потрібності сфери діяльності. Засобами методу переконання можуть служити учбова робота, бесіди (індивідуальні і колективні), різні форми поза аудиторних робіт.

Іншим компонентом технології організації продуктивної взаємодії є засоби навчання. Засоби навчання – це дидактичні компоненти, що включають досвід суспільної практики і способи вживання наукової і технічної інформації, вживані викладачем для забезпечення поліпшення якості знань студентів і підвищення їх пізнавальної активності.

Засобами продуктивної взаємодії викладача і студентів можуть служити учбові програми, учбова і навчально-методична література, словники, довідники, проблемні, прикладні, контрольні завдання, дидактичні матеріали, наочні посібники, журнали, газети, мультимедійні програми, аудіовізуальні засоби.

Особливості використання засобів навчання визначаються об'єктивними і суб'єктивними чинниками. До перших відносяться форми, способи навчання, до других – індивідуальні особливості студентів. Перш за все, це особливості сприйняття інформації і особливості мислення.

Організація продуктивної взаємодії викладача і студентів можлива лише при знанні і умілому використанні всіляких форм організації такої взаємодії аби у кожному конкретному випадку викладач мав можливість вибрати найбільш доцільну форму.

Виділяють наступні організаційні форми взаємодії: індивідуальна, парна, групова, фронтальна. Взаємодопомога, взаємовідповідальність, само – і взаємоконтроль – всі ці якості розвиваються у студентів при організації групової і парної форм пізнавальної діяльності на занятті, якщо викладач дотримує належне відчуття міри і педагогічного такту.

Крім того, виділяють самостійну роботу студентів як одну з форм організації педагогічної взаємодії, характерну для учбового процесу. Самостійна робота для студентів має бути усвідомлена як вільна по вибору внутрішньо мотивована діяльність. Парна або групова самостійна робота підсилює чинник мотивації і взаємної інтелектуальної активності, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю.

Продуктивна взаємодія розвивається поетапно. Можна виділити наступні етапи організації продуктивної взаємодії: моделювання майбутнього процесу (підготовчий етап), організація безпосередньої взаємодії (організаційний етап), управління взаємодією в педагогічному процесі (практичний етап), що розвивається, і аналіз результатів здійсненої взаємодії (узагальнюючий етап).

Рівні сформованості продуктивної взаємодії викладача і студентів:

- низький (функціонально-ролевий) рівень: у його спрямованості діючий компонент переважає по відношенню до орієнтації на спілкування і саму особу в рамках учбово-виховного процесу. Вміст такої взаємодії по перевазі складає прямий обмін між контактуючими сторонами. Ініціатором такої взаємодії виступає викладач; спрямованість впливу – однобічна – від викладача до студента. Здібність студентів до творчості реалізується слабо. Викладач і студенти взаємодіють на репродуктивному рівні. Критерієм успішної діяльності викладача в цьому випадку служить відповідність досягнень студентів заданим еталонам, а студентів – здобуття оцінок.

- середній (орієнтований на спілкування) рівень: сфера особистих інтересів викладача і студентів розширюється, спілкування набуває суб'єктного характеру з обох боків, відбувається зміна впливу у бік ситуативної дії студентів і викладача. У студентів виявляється активність і елементи творчості в спільній з викладачем діяльності.

- високий (особово-орієнтований) рівень: разом з діючою успішно реалізується загальна спрямованість на взаємодію викладача і студентів. Викладач передає свою індивідуальність, реалізовуючи потребу і здатність бути особою і, у свою чергу, формуючи відповідну потребу і здатність у студентів. Пріоритетною стають кінцева мета і цінності; позиції учасників учбово-виховного процесу стають достовірно суб'єктними завдяки співпраці, розподілу активності, творчості і ініціативи в спільній діяльності. Взаємодія, що досягла такого рівня розвитку, можна назвати продуктивним, оскільки саме такий взаємодія сприяє посиленню установки на партнерство, визнання прав партнера на власну точку зору і її захист, на вдосконалення уміння слухати і чути партнера, здібність до співчуття і співпереживання.

Необхідність організації продуктивної педагогічної взаємодії викликана соціальними потребами сучасного суспільства, що динамічно розвивається. Слід зазначити збільшену потребу сучасного суспільства в людині культури, яка орієнтована в своїй діяльності на Іншого, схильний до діалогу з Іншим, в якому відбувається самовизначення, саморозвиток і викладача, і студента, виникають стосунки нового типа: стосунки співпраці в досягненні загальних цілей.

Ефективність творчого розвитку студентів у навчально-виховному процесі залежить професійної майстерності викладача, його готовності до формування і розвитку творчої особистості дитини.

 

Мета освіти сьогодні – це підготовка фахівців, здатних забезпечити перехід від індустріального до інформаційно-технологічного суспільства через новаторство у навчанні, вихованні та науково-методичній роботі. Наголос все більше робиться на якості освіти, універсальності підготовки випускника та його адаптованості до ринку праці, на особистісну орієнтованість навчального процесу, його інформатизацію, визначальну важливість освіти у забезпеченні сталого людського розвитку. Головним завданням вищих навчальних закладів є надання майбутнім фахівцям системи знань, умінь та навичок, що гарантують виконання ними на виробництві своїх функціональних обов'язків, а також забезпечення культурного і духовного розвитку особистості кожного студента, виховання молодих людей у дусі найкращих людських цінностей. З професійно-педагогічної точки зору в цілісному баченні світу для сучасного викладача суттєвим є гуманне ставлення до студента, сприйняття розвитку його особистості, спрямованість на студентські потреби і інтереси і відповідно перетворення педагогічного процесу в особистісно-орієнтований. Розвиток особистості студента — основна мета діяльності викладача нашого часу. Підготовка висококваліфікованого фахівця здійснюється як  послідовна, цілісна система: учень → студент → фахівець. Тому завданням нинішнього дня для педагога є допомога студентові в організації навчальної і інших видів діяльності та чітке розмежування тих видів навчальних робіт, які виконуються в аудиторії та у позааудиторний час. Виховувати студентів викладачам необхідно, насамперед, власним прикладом. Непорушною істиною залишаться слова К.Д. Ушинського: "У вихованні все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила випливає тільки з живого джерела людської особистості…Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна сформувати характер". Життя переконує, що вихованець – дзеркало вихователя.

ПОРАДИ ПЕДАГОГУ ДЛЯ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

• Знайте глибоко ту науку, якої вчите студентів!

Хто володіє словом, той володіє аудиторією. Хто володіє студентською аудиторією, той має беззаперечний шанс на успіх у навчальній роботі.

• Орієнтуйтесь у сучасній науці і технологіях!
• Дивіться студентам в очі, усім своїм виглядом демонструйте повагу та розуміння.

Постійно утримуйте зоровий контакт з аудиторією. Досвідчений педагог завжди стежить за увагою студентів, переводячи погляд з передніх рядів на задні.

Показуйте себе живим, енергійним, динамічним. Під час заняття не застигайте, ніби пам'ятник. Обов'язково рухайтеся.

Враховуйте вікові, фахові, культурні, національні, релігійні та інші особливості аудиторії.

Одягайте на заняття ті речі, у яких ви почуваєтеся комфортно, які не відволікатимуть вас своєю незручністю.

Завершуючи заняття, необхідно подивитися в очі студентам і відзначити їх працю, сказати щось приємне, продемонструвавши своє задоволення від спілкування з молоддю.       

• Умійте на визначений час відірватися від особистих турбот.
• Будьте розумними і тактовними.

Прислухайтеся до точки зору студента, поважайте її і з достатньою самокритичністю ставтеся до своєї точки зору. Розумні вчинки не тільки корисні для справи, але й демонструють повагу до інших.

• Не ставте надмірних вимог.

Той, хто багато очікує від студентів, постійно відчуває роздратування від того, що це очікування, частіше всього, не відповідає його надмірним вимогам.

• Не гнівайтеся!

Привчайте себе до паузи, яка б попереджувала спалах гніву, а під час цієї паузи намагайтеся осмислити ситуацію. У цьому випадку вам прийде в голову думка про те, що спалах не принесе полегшення, а лише викличе нові неприємності.

ОСОБЛИВІСТЬ   ПЕДАГОГА   НЕ   ЗАМІНЯТЬ   НІЯКІ   ПЕДАГОГІЧНІ   НОВАЦІЇ!

• Тому завжди вчіться, вдосконалюйтесь.

Користуйтеся різними джерелами інформації, особливо комп’ютерними. Хто зупинився у самовдосконаленні, той приречений на послаблення інтересу до нього як з боку студентів, так і з боку колег!