Сучасний ритм життя, а також багато інших суб’єктивних факторів призводять до того, що в певний момент людина зважується на злочин – злочин проти свого життя.
За наданими статистично-аналітичними даними у 15 506 здобувачів освіти бувають такі хвилини, коли в голову мимоволі приходить думка про суїцид. Конфлікт з педагогами або однолітками, вплив релігійних сект, побутова невлаштованість, втеча від покарання й вічне бажання продемонструвати всім, «яким я був хорошим» і «хай вони тепер шкодують», – ось далеко не повний перелік причин дитячих самогубств. Якщо вчасно помітити важкий душевний стан, то можна уникнути страшної трагедії.
Розрізняють такі види самогубств:
1) неусвідомлюване самогубство;
2) самогубство як ризикована гра й ризикована легковажність;
3) психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство (зокрема: маніакальне самогубство осіб під впливом галюцинацій чи марень; самогубство меланхоліків, які знаходяться в стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів сумління, суму, журби; самогубство людей під впливом нав’язливих ідей; автоматичне чи імпульсивне самогубство);
4) суїциди психічно здорової людини:
- демонстративно-шантажувальний (суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри; суїцидальні спроби і завершені суїциди);
- егоїстичний, що виникає через руйнування соціальних зв’язків особистості із суспільством;
- альтруїстичний, який виникає у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (фанатики тощо);
- аномічний, який виникає внаслідок виснаження;
- спровокований засобами масової інформації;
- спричинений депресією.
За даними статистично-аналітичних даних, у 2019/2020 н. р. кількість звернень до фахівців психологічної служби становить 38 137, а саме: з боку батьків – 8 217 звернень, з боку педагогічних працівників – 10 265 звернень, з боку дітей – 15 506 звернень, з боку зацікавлених осіб – 4 149 звернень.
Педагогічним працівникам закладу освіти слід бути обізнаним щодо наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого й підліткового суїциду:
˗ психічні розлади;
˗ проблеми в спілкуванні з родиною чи друзями;
˗ матеріальні труднощі, розмови про це;
˗ шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог освітнього процесу, конфлікти з учителями тощо);
˗ проблеми, пов’язані з вживанням алкоголю та наркотиків;
˗ невдачі в інтимних стосунках;
˗ занижена самооцінка;
˗ ізольованість і пов’язане з цим почуття самотності;
˗ депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків);
˗ афекти (афекти руйнівні для підлітка, так як суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки);
˗ сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, покарання, надмірні очікування, фізичне чи сексуальне домашнє насильство, відсутність одного чи обох батьків, трудова міграція батьків на роботу за кордон). Цей фактор переважає найчастіше, а роль «останньої краплі» може бути конфлікт у школі.
Психологічна профілактика та корекція суїцидальної поведінки
Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, організація індивідуальної роботи з цією категорією дітей, проведення профілактичних заходів, просвітницької роботи з сім’ями.
Система роботи з профілактики суїциду має містити такі компоненти:
1.Психологічна просвіта учасників освітнього процесу, що передбачає:
- створення у закладах освіти інформаційного куточка з методичною літературою, інформацією про «телефони довіри», адреси і режими роботи спеціалізованих лікарень, психологічних центрів допомоги, інших фахівців;
- проведення для педагогічних працівників психолого-педагогічних семінарів, консиліумів, майстер-класів на теми: «Емоційні розлади у дітей та підлітків», «Фактори, що впливають на суїцидальну поведінку підлітка», «Соціальний статус учня в групі», «Цінність особистості», «Як допомогти дитині при загрозі суїциду?» тощо. Під час підготовки до методичних заходів важливо дослідити соціально-психологічний клімат учнівських колективів, соціальний статус здобувача освіти тощо;
- проведення індивідуальних консультацій з педагогами і батьками дітей із групи суїцидального ризику, організація роботи батьківського психологічного класу або батьківського всеобучу з тем «У сім’ї підліток», «Емоційні розлади у дітей», «Депресивні стани у підлітків», «Алкоголізм і наркоманія у підлітковому віці», «Психологія особистісних і міжособистісних конфліктів» тощо. Організація роботи груп зустрічей для батьків учнів, які мають проблеми (за потреби);
- проведення просвітницьких заходів з учнями про цінність особистості й сенс життя, наприклад, диспутів «Я – це Я», «Я маю право відчувати і висловлювати свої почуття», «Невпевненість у собі», «Конфлікти», «Підліток і дорослий», «Спілкування з дорослими», «Спілкування з однолітками протилежної статі», «Підліткові ініціації», «Стрес і депресія» тощо.
2. Створення позитивного психологічного клімату в закладі освіти і сім’ї. Передбачає залучення здобувачів освіти до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.
3. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:
- спостереження. У процесі спостереження працівники психологічної служби, педагоги, батьки звертають увагу на фактори ризику: спадковість; вербальну й фізичну агресію; високу конфліктність; прагнення до домінування або орієнтацію на залежність; ізоляцію або неприйняття однолітками; різкі зміни в поведінці; низький або високий IQ; неадекватну самооцінку; несприятливе сімейне оточення; психотравматичні події (смерть близької людини, міжособистісний конфлікт, поганий вчинок, погані стосунки у сім’ї тощо); алкоголізм і наркоманію, асоціальний спосіб життя. Виявлення ознак емоційних порушень – втрата апетиту або імпульсивне ненажерство, безсоння або підвищення сонливості впродовж останніх декількох днів; часті скарги на соматичні хвороби; незвичне неохайне ставлення до своєї зовнішності; постійне почуття самотності, непотрібності або суму; нудьга у звичайному оточенні або під час виконання роботи, яка раніше подобалася; втеча від контактів або ізоляція від друзів і сім’ї; порушення уваги із зниженням якості роботи; занурення у роздуми про смерть; відсутність планів на майбутнє; раптові напади гніву, навіть через дрібниці.