Соціально – педагогічна діагностика – це спеціально організований процес пізнання, в якому відбувається збір інформації про вплив на особистість і його соціум соціально – психологічних, педагогічних, екологічних і соціальних факторів з метою підвищення ефективності соціально-педагогічної діяльності. За змістом і кінцевою метою вона є педагогічною, а за методикою проведення має багато спільного з психологічними і соціологічними дослідженнями. Метою соціально-педагогічної діагностики є встановлення соціального діагнозу. Крім цього діагностика передбачає проведення профілактичних заходів щодо запобігання асоціальної поведінки особистості.

  Об’єктом діагностики для соціального педагога в навчально-виховних закладах є особистість дитини в системі її взаємодії з соціальним мікросередовищем та окремими суб’єктами цього середовища, які впливають на формування та розвиток даної особистості. Предметом діагностики є соціально – педагогічна реальність. Предмет та об’єкт діагностики мають бути  відображені у змісті діагностики.

Процес діагностики можна умовно поділити на етапи:

1.     Аналіз первинної інформації, що одержується на початку роботи;

2.     Визначення об’єкта діагностики та способу її проведення;

3.     Підготовка до діагностичної діяльності (технічна, методична, психологічна тощо);

4.     Процес діагностики – застосування діагностичних процедур;

5.     Аналіз результатів діагностики та постановка соціального діагнозу.

На основі отриманих даних робиться висновок і визначається проблема, що дозволяє соціальному педагогу перейти до вибору відповідних технологій соціально-педагогічної роботи.

Завдання соціально-педагогічної діагностики в роботі соціального педагога навчально-виховного закладу полягають у вивченні:

-   особистісних, індивідуально-психологічних особливостей дитини;

-   позитивного і негативного впливу мікросоціуму на дитину;

-   виховного потенціалу мікросередовища дитини;

-   дослідженні «проблемного поля» особистості.

Соціальна діагностика повинна здійснюватись за допомогою певного діагностичного інструментарію, який є сукупністю різних соціологічних та статистичних методів. Загалом діагностичний інструментарій різних видів діагностики досить різноманітний.

Класифікація методів роботи, які використовуються соціальним педагогом.

Соціальні методи  Психологічні методи  Педагогічні методи Методи соціальної діагностики: -         інтерв'ю; -         моніторинг; -         соціологічне опитування; -         експертна оцінка; -         експертний прогноз; -         біографічний метод. Методи соціальної профілактики: -         превентивний метод; -         соціальна терапія; -         соціодрама; -         група підтримки. Методи соціального контролю: -         соціальний нагляд; -         соціальна опіка; -         соціально-медичний догляд; -         соціальне; -         обслуговування. Методи соціальної реабілітації: -         працетерапія; -         зміни у статусі; -         групова терапія; -         кризова інтервенція; Соціально-економічні методи: -         метод пільг; -         метод компенсацій; -         соціальний патронаж; -         медичний патронаж; -         соціально-економічні санкції. Організаційно-розпоряджувальні методи: -         регламентування; -         нормування; -         інструктування; -         критика; -         контроль і перевірка; виконання. Психодіагностичні методи: -         тести інтелекту і здібностей; -         особистісні; опитувальники; -         тести досягнень; -         проективні тести; -         малюночні тести; -         соціометрія. Психокорекційні методи: -         психогімнастика; -         ігрова корекція; -         ігротерапія; -         арт-терапія; -         діагностичний навчаючий експеримент; -         соціально-психологічний тренінг; -         тренінг поведінки. Методи психологічного консультування: -         емпатичне слухання; -         інтерпретація; -         ідентифікація; -         фасилітація; -         висування гіпотез. Методи психотерапії -         сугестія; -         самонавіювання; -         раціоналізація; -         психоаналіз; -         транзактний аналіз; -         групова терапія; -         поведінкова терапія; -         сімейна психотерапія. Організаційні методи: -         педагогічний експеримент; -         педагогічна діагностика; -         педагогічне спостереження; -         природній експеримент. Методи навчання: -         словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція); -         наочні (демонстрація, ілюстрація, робота з книгою); -         практичні (вправи, лабораторні і практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання, проблемні ситуації). Методи виховання: -         позитивний приклад; -         переконання; -         привчання; -         заохочення і покарання; -         навіювання; -         вправність; -         перспектива; -         гра; -         довіра; -         організація успіху; -         самовиховання.

Джерела:

• Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. — К. : Центр учбової літератури, 2008. — 336 с. С. 68
• Вайнола Р. Х. Технологізація соціально-педагогічної роботи: теорія та практика. Навчальний посібник / За ред проф. С. О. Сисоєвої − К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. − 134 с. С. 14 — 20
• Лукашевич М. П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і випр./ М. П. Лукашевич, І. І. Мигович. — К.: МАУП, 2003. — 168 с.
• Соціальний педагог: Класифікація методів роботи [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://sites.google.com/site/socialnijpedagogvosviti/klasifikacia-metodiv-roboti