Особливу роль, у виявленні та оцінці рівня напруженості має до­слідження емоційно-сенсорних, емоційно-моторних та емоційно-асоціативних порушень.     

Емоційно-сенсорні порушення оцінюються до і після емоційно-генного стимулювання тестами, на відбуття, сприймання, увагу. Як спеціальний тест може використовуватися завдання на рівно­вагу (порівняння результатів до і після емоційних впливів).

 Порядок виконання завдання. Оптант займає стійку позу: пра­ва нога занесена над лівою ногою (ступні на одній лінії), руки впе­ред, пальці розведені. За командою «Готовий!» вмикається секун­домір. Якщо позу протягом 15 секунд вдалося не змінити, то ста­виться оцінка 2; ще 15 секунд - оцінка 3. Потім очі зав'язуються пов'язкою: якщо вдалося простояти ще 15 секунд, то ставиться оцінка 4. Тоді за командою голова закидається назад (пов'язка на очах): якщо простояв ще 15 секунд, то - оцінка 5.     

Окремо реєструється час утримання заданої пози (до 60 се­кунд).  

З допомогою спостереження, крім відчуття рівноваги, оціню­ється тремор.

Емоційно-моторні порушення оцінюються психомоторними тестами, які виконуються до і після емоціогенних впливів.

Емоційно-асоціативні порушення оцінюються тестами на до­слідження пам'яті та мислення до і після емоціогенних впливів.

До і після емоціогенних впливів доречно звертати увагу на поведінкові реакції оптанта. Велике емоційне збудження, напру­женість можуть виявлятися в підвищеній метушливості, неадек­ватній активності, різкості, грубощах у звертаннях і відповідях, або навпаки, у пригніченості, зниженні інтересу до роботи.

Зміни стійкості психічних процесів виразно проявляються в змісті мовлення: граматичній будові, логічності, системності тощо.

Стимулювання емоцій під час експерименту. З метою стиму­лювання емоцій застосовують такі прийоми:

1.Підвищення почуття відповідальності за виконання завдання або стимулювання нагородою. Наприклад, емоціогенне стиму­лювання.

Коли оптанти почали стабільно виконувати завдання, їм про­понується виконати його ще раз, але обов'язково краще, ніж спочатку: «Якщо у вас розвинені вольові якості, висока емо­ційна стійкість, то ви зможете поліпшити свій результат, а якщо ні, то чим більше будете старатися, тим гірше виходити­ме. У цьому переконаєтесь Ви та Ваше оточення. Приготуйте­ся! Залишилося 10 секунд, 9 секунд, ... 5 секунд ... Почали!»

2.Організація змагальної ситуації, загроза бути гіршим за інших.

        3.Неочікувані впливи, різні за інтенсивністю, силою, спрямова­ністю (звуки, спалахи, холодні доторкування, падіння тощо).

4.Неприємні впливи, наприклад: звуки ковзання бритвою на склі, тривале завивання сирени тощо; неприємні видовища психотравмувальні ілюстрації, показ змії тощо; тактильні впливи - дотики жабою тощо; розповідь, яка викликає непри­ємні переживання, тощо.

5.Виконання дій, пов'язаних з переживанням небезпеки від фі­зичного впливу, наприклад, стрибки з парашутом, стріляни­на над головою, удар електричним струмом тощо.

6. Настанова на больовий вплив, наприклад потужне подразнен­ня струмом у разі неправильної відповіді.

7.Штучні ускладнення, наприклад, перешкоди, близькі за характеристикою до діяльності, яка виконується; перешкоди у виконанні завдання, у якому людина зацікавлена,

8. Створення труднощів (дефіцит часу, координаційна складність завдань, широкий розподіл: уваги тощо), коли оптант зацікав­лений у виконанні завдань.
9. Дефіцит інформації під час виконання певної дії.

10.Моногонія.

11.Статичні навантаження.

12.Фізичні впливи (перевантаження, гіпоксія, спека), які зава­жають виконанню завдання.

13.Спрага.

14.Ситуації, які спричиняють конфлікт між почуттями і спону­ками, наприклад, в асоціативному експерименті в конкретній ситуації використовуються критичні оцінки.

15.Слухання веселої або траурної музики.

16.Перегляд кінофільмів, які викликають позитивні або нега­тивні емоції.

17.Читання або слухання уривків художніх творів, які виклика­ють позитивні або негативні емоції.

18.Радіопередачі з емоційними сюжетами (звуки від падінь сна­рядів, стогін, плач тощо).

19.Самонавіювання радості або печалі.

20.Навіювання певних емоцій у стані гіпнозу.

21.Різні апаратурні тести, які ускладнюють виконання завдань тощо.

 

Застосування цих прийомів (окремо і комплексно) може забез­печити стимулювання різних емоційних реакцій, станів, їх кіль­кісних та якісних характеристик.