Адаптація груп нового набору до змішаної форми навчання в коледжі. Формування мотивації навчання

Студентство як соціальна група виникло в XI-XII ст. із відкриттям в Європі перших вищих навчальних закладів. Воно об’єднує молодих людей, які свідомо та цілеспрямовано оволодівають професійними знаннями, уміннями й навичками, набувають професійних якостей, готуються до виконання важливих професійних, культурологічних, громадсько-політичних, сімейних та інших функцій через навчання у вищих навчальних закладах.

Термін «студент» (від лат. studens (studentis) – такий, що старанно працює; той, що займається) означає того, хто наполегливо працює, робить справу, тобто опановує знання, вивчає (студіює) науку. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Вважається, що студентів, порівняно з іншими групами молоді цього віку, відрізняють такі риси: вищий освітній рівень; велике прагнення до знань; висока соціальна активність; досить гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості.

Студентський вік – надзвичайно важливий період становлення «Я-концепції» як ядра особистості. «Я-концепція» майбутнього фахівця – складна, динамічна система уявлень студента про себе як особистості й суб’єкта навчально-професійної діяльності, яка включає в себе:

• «Образ-Я», що розкриває неповторність самосприйняття через фіксацію студентом певної соціально-рольової позиції та настанов щодо себе.
• Емоційно-ціннісне ставлення до себе, що визначається самооцінкою професійних якостей і особистісних властивостей, рівнем самоприйняття і самоповаги.
• Поведінкова складова як самопрезентація – певні дії (внутрішні чи практичні), які породжені уявленням про себе та самоставленням.

Найбільш кризовими ситуаціями студентського віку є такі:

Фізичний розвиток стосується різноманітних аспектів фізіологічних, сенсорних і рухових функцій організму. Він розпочинається з найперших митей життя людини й досягає свого розквіту у віці від 15 до 25 років – характеризується найвищим рівнем таких показників як м’язова сила, швидкість реакції, моторна спритність і фізична витривалість та ін.

Студентський період життя людини припадає переважно на період підліткового та юнацького віку, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини, отриманням права вибору, набуття певної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності, здобуттям вищої освіти та опануванням професією. Головними сферами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення.

Студентський вік («золота пора людини») – сенситивний період для розвитку основних соціогенних потенцій людини як особистості: 1) формування професійних, світоглядних і громадянських якостей майбутнього фахівця; 2) розвитку професійних здібностей і сходження до вершин творчості як передумова подальшої самостійної професійної творчості; 3) центральний період становлення інтелекту і стабілізації рис характеру; 4) відбувається перетворення мотивації та всієї системи ціннісних орієнтацій; 5) інтенсивно формуються соціальні цінності у зв’язку з професіоналізацією.

Адаптація – результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, який приводить до оптимального його пристосування до життя і діяльності.

Адаптація пов’язана зі зміною соціальної ситуації розвитку студента. Адаптація – це зміна самого себе (настанов, рис характеру, стереотипів поведінки тощо) відповідно до нових вимог діяльності, соціальних умов і нового оточення. Це входження в нову соціальну позицію і нову систему взаємин.

форми адаптації студентів-першокурсників:

• - Адаптація формальна, яка стосується інформаційної обізнаності з новими реаліями студентського життя, пристосування до умов нового навчального закладу, до структури коледжу взагалі, до тих вимог, які ставляться перед студентами, усвідомлення своїх прав і обов’язків.
• - Адаптація соціально-психологічнаяк процес внутрішньої інтеграції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням загалом; пристосування до нового соціального оточення (викладачі, однокурсники, сусіди в гуртожитку, соціальна структура великого міста тощо); перебудова наявних соціальних навичок і звичок; різкий перехід до самостійного життя.
• - Дидактична адаптація, яка пов’язана з готовністю студента опанувати різноманіттям нових (порівняно зі шкільними) організаційних форм, методів і змісту навчально-професійної діяльності у коледжі, до значного збільшення обсягу навчального матеріалу, до складної мови наукових текстів і вивчення спеціальних предметів тощо. У коледжі значно збільшується обсяг самостійної навчальної роботи (конспектування першоджерел, складання тез, написання рефератів тощо), з’являються нові форми організації навчання (лекції, семінарські, практичні та лабораторні заняття, колоквіуми тощо).
• - Особистісно-психологічна адаптаціяпов’язана з прийняттям студентом нової соціальної позиції й опануванням нової соціальної ролі «студента» (студент – той, хто навчається самостійно, наполегливо опановує професію) і «майбутнього фахівця». Наявність в «Я-концепції» студента конструктів, які вказують на його професійно-рольову ідентифікацією («Я – студент», «Я – майбутній фахівець» тощо).

Залежно від активності студента адаптивний процес може бути двох типів :

1) активне адаптування; 2) пасивне, конформне прийняття цілей і цінностей нової соціальної групи.

Залежно від швидкості адаптації та її результатів розрізняють такі типи адаптації студента:

1 тип – студент, який легко адаптується до нових умов, швидко виробляє стратегію своєї поведінки, легко входить у колектив; поведінка емоційно стійка, неконфліктна.

2 тип – студент, адаптація якого цілком залежить від середовища й соціального оточення. Трапляються ускладнення і в організації своєї роботи, і в режимі праці, і в спілкуванні. Важлива допомога, зовнішній контроль і підтримка.

3 тип – студент, який важко адаптується через свої індивідуальні особливості. Поведінка його деструктивна, конфліктна, емоційно нестійка, з неадекватною реакцією на вимоги та умови навчання. У період адаптації студент переживає деструктивний стан.

Завдання коледжу – не озброїти знаннями випускника (це неможливо, оскільки кількість знань зростає постійно), а виховати людину, яка володіє способами розв’язання різних проблем у межах професії.

  На жаль, сучасна середня школа поки що формує об’єктивну позицію учня («того, кого вчать»), а система освіти у коледжі потребує студентів з суб’єктивною позицією («того, хто вчиться»). Суб’єктивна позиція студента пов’язана з високою позитивною мотивацією до навчання.

Є.П. Ільїн трактує мотив як складне психологічне утворення, що спонукає до свідомих дій та вчинків.

  Визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація. Будь-яка діяльність людини завжди спричинена потребою. Саме потреба штовхає особистість на пошук предмету чи предметів, які можуть задовольнити потребу.

  Спонукання до оволодіння конкретним предметом потреби є мотивом діяльності, отже, мотив - предметна форма потреби.

  У ролі мотивів можуть виступати різні потреби - фізичні, психічні, соціальні, а також інтереси, захоплення, схильності, емоції, установки, ідеали.

  Існують різні групи мотивів:

  - соціальні (прагнення особистості через навчання створити свій соціальний статус у суспільстві);

  - спонукальні, які пов’язані з впливом на свідомість тих, хто навчається, певних чинників – вимог батьків, порад, прикладів викладачів, різних членів колективу);

  - пізнавальні, що виявляються в пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів;

  - професійно-ціннісні, які відображають прагнення студентів отримати ґрунтовну професійну підготовку для ефективної діяльності в різних сферах життя.

  Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Звідси формується пізнавальний мотив – головний чинник успішності пізнавальної діяльності, через пізнавальну діяльність реалізується природна потреба людини.

Нами було проведене вивчення змісту мотивів до навчання у студентів першого курсу.

З цією метою ми використали методику вивчення мотивації Т.І. Ільїної та методику вивчення мотивів навчальної діяльності студентів А.О.Реан, В.А.Якуніна.

Методика вивчення мотивації навчання у коледжі Т.І.Ільїної включає три шкали:

• «Набуття знань» (прагнення до набуття знань, допитливість);
• «Оволодіння професією» (прагнення оволодіти професійними знаннями та сформувати професійно важливі якості);
• «Отримання диплома» (прагнення отримати диплом при формальному засвоєнні знань, прагнення до пошуку обхідних шляхів при складанні іспитів та заліків).

Кількість Рівень	Набуття знань	%	Оволодіння професією	%	Отримання диплома	%
Високий рівень		14		8		23
Вище середнього		30		22		32
Середній		36		36		15
Низький		20		34		10

Методика «Вивчення мотивів» навчальної діяльності студентів» (А.О.Реан., В.А.Якунін) пропонувала студентам вибрати з 16 мотивів навчальної діяльності 5 найбільш значущих для них. Найбільш обраними мотивами стали такі:

• стати висококваліфікованим спеціалістом – 71% студентів;
• отримати диплом – 51%;
• набути глибокі та міцні знання – 48%;
• отримати схвалення батьків та оточуючих – 41%;
• забезпечити успішність майбутньої професійної діяльності – 43%;
• успішно навчатися, здавати екзамени на «добре» та «відмінно»- 35%
• постійно отримувати стипендію – 29%;
• отримувати інтелектуальне задоволення – 28%;
• не запускати вивчення предметів навчального циклу – 26%.

Мотиви, які отримали невелику кількість виборів:

• бути постійно готовими до наступних занять – 9%;
• не відставати від одногрупників – 13%;
• виконувати педагогічні вимоги – 6%;
• уникнути осуду та покарання за погане навчання – 7%.

  Отже, найбільш обраними мотивами стали: «бути висококваліфікованим спеціалістом», «отримати диплом», «набути глибокі та міцні знання». Студенти першого курсу хочуть стати спеціалістами своєї справи, але не усвідомлюють, що це означає, які зусилля треба докласти, щоб стати фахівцем своєї справи. Мотив «набути глибокі та міцні знання» (пізнавальні інтереси) показали 48% студентів, тобто майже половина, ці дані співпадають з методикою Т.І.Ільїної.  Значна частина студентів має соціальний та спонукальний мотив «отримати схвалення батьків та оточуючих», «досягти поваги викладачів». Серед студентів першого курсу значне місце займає соціальний мотив навчання у коледжі.

  Як показують дослідження на базі загального мотиву навчальної діяльності (пізнавальної, професійної) у студентів з’являється певне ставлення до різних навчальних предметів. Воно обумовлюється:

• важливістю предмету для професійної підготовки;
• інтересом до певної галузі знань та до даної дисципліни;
• якістю викладання (задоволеністю навчальними заняттями по даній дисципліні);
• мірою складності оволодіння цією дисципліною, виходячи з власних здібностей;
• взаємостосунками з викладачем даної дисципліни.

  Проблемність навчання – це основний стимул, який впливає на формування професійно-пізнавальної потреби на всіх етапах навчання, але особливого значення вона набуває на перших курсах. Саме на першому та другому курсах закладається фундамент професії, який складає теоретичний професійний інтерес та професійне теоретичне мислення [2].

  Навчально-пізнавальний мотив формується у ході навчальної діяльності студентів, тому важливо, як проходить ця діяльність.

  Основними чинниками, які впливають на формування позитивної мотивації до навчальної діяльності є: зміст навчального матеріалу, організація навчальної діяльності, колективні форми навчальної діяльності, оцінка навчальної діяльності та стиль педагогічної діяльності викладача [      ]

  На перших заняттях з першокурсниками важливо, щоб зміст навчального матеріалу був зрозумілим, спирався на їх минулий досвід, викликав у студентів позитивні емоції. Дуже важливо розібрати зі студентами значення змісту дисципліни для майбутньої професії. Оскільки значна частина першокурсників, які приходять на навчання у коледжі, мало знають про професію, яку обрали, тому курс «Вступ до спеціальності» має перш за все показати сутність професійної діяльності. Потрібно побудувати цей курс так, щоб студенти на практиці побачили застосування знань.

  Застосування викладачем групових форм організації навчального процесу впливає на формування мотивації до навчальної діяльності, оскільки примушує всіх студентів бути активними, не відставати від інших, вчить умінню спілкуватись.

  Оцінка знань студентів серйозно впливає на мотивацію до навчання. Оцінка має бути заслуженою, за певний навчальний труд, виконання завдань. Корисно заохочувати студентів до самооцінки знань, до оцінки знань своїх товаришів.

  Система оцінювання знань студентів має бути чіткою, зрозумілою, аргументованою та прозорою. Важливо, щоб студенти залучалися до оцінювання власних знань (при змішаній формі навчання).

  Значна частина студентів має недостатньо розвинені навчальні навички: вміння конспектувати, будувати доповідь на заняття, виділяти головне у тексті, організовувати правильно та розподіляти навчальний час та інші.

  Тому, можливо, для студентів першого курсу запровадити спеціальні програми підготовки, які включали б такі блоки:

• навчання конспектуванню;
• розвиток пізнавальних процесів: пам'ять, мислення, концентрація уваги, уява;
• вивчення термінології з певної дисципліни;
• заняття, спрямовані на розвиток комунікативних навичок спілкування.

  На формування позитивних мотивів навчання впливає стиль спілкування та ставлення викладача до студентів.

 

Робота практичного психолога по покращенню процесу адаптації.

• Вивчення умов проживання студентів нового набору в гуртожитках, проведені індивідуальні бесіди із студентами.
• Підготовлені матеріали на батьківські збори: «Профілактика насильства в сімейному середовищі». Проведені анкетування батьків, надані рекомендації.
• В рамках вивчення індивідуально-психологічних особливостей студентів були проведені діагностичні обстеження студентів-першокурсників:
  • Анкета першокурсника.
  • Проективна методика «Неіснуюча тварина», «ДДЧ».
  • Акцентуація характеру (Шмішека).
  • Методика «Прогноз».
  • Діагностика стресостійкості особистості, тривожності, регідності, фрустрації, агресивності.
  • Діагностика мотивації навчання (М.І. Алєксєєвой).
• Проведена діагностика та вивчення індивідуально-психологічних особливостей студентів-сиріт, проведені індивідуальні бесіди та консультації.
• В групах нового набору проводяться тренінгові заняття «Наша група» спрямовані на покращення адаптаційного процесу в групах.

Рекомендації:

Класним керівникам: Для покращення процесу адаптації в студентських групах, залучати студентів до громадського життя, гуртків, участі в семінарах, тренінгах, спортивних заходах.

Викладачам: Враховувати індивідуально-психологічні особливості студентів, їх рівень навчальних здібностей, мотивацію навчання в проведенні самостійної роботи, не допускати перевантаження студентів.

Практичному психологу:

• Ознайомити класних керівників з результатами проведення досліджень, провести семінар з метою формування мотивації навчання студентської молоді.
• Виступити на батьківських зборах з результатами проведених досліджень в групі.
• Сприяти залученню студентів до тренінгових занять (мотивація навчання).

Практичний психолог Калинкіна С.І.