З нашим навчальним закладом пов’язані імена багатьох відомих людей, які зробили значний вклад у розвиток та добробут КІПТу. Тож напередодні дня народження навчального закладу хочеться згадати про їх життєвий шлях та донести до широкого загалу їх внесок у життя міста та незабутню пам'ять для поколінь.
1 жовтня 2022 року виповнюється 45 років із часу народження цих чарівних рядків. «Перестуком трамвайним…» – один із найвідоміших пісенних творів у нашому славетному місті. Вірші переносять нас у далекий 1977 рік, демонструючи кожним словом тексту велич та неповторність Конотопа.
Проаналізувавши періодичну пресу міста, знаходимо чимало інформації в якій висвітлюються життя та творчість Ольги Серафимівни Бездітько. Журналісти, зокрема Ігор Лисий та Олена Савела відтворюють цікаву історію написання «Перестуком трамвайним….», його художні особливості. У статтях йдеться про те, як конотопським композитором Германом Олександровичем Соловйовим була написана пісня на вірші Ольги Серафимівни, і музика конотопського Маестро стала справжньою багатою оправою для прекрасних відомих рядків про місто. Можна знайти інформацію і про дружній зв'язок родин Соловйових та Бездітьків, побачити фото чоловіка О. С. Бездітько – В. С. Бездітька та дружини Германа Соловйова Н. Я. Соловйової. Читач знайде інформацію ще про один цікавий факт із життя «Пісні про Конотоп»: першим виконавцем цього твору був Альберт Мурашковський, який співав її в супроводі військового оркестру під керівництвом Германа Соловйова.
Не менш цікаві історичні відомості про Ольгу Бездітько містять архівні дані Відокремленого структурного підрозділу «Конотопський індустріально-педагогічний фаховий коледж СумДУ», в якому зберігається особова справа авторки вірша про Конотоп. З автобіографії стає відомо, що життєва стежина О. С. Бездітько бере свій початок у м. Армавірі Краснодарського краю, де 18 квітня 1941 року у сім’ї вчителів народилась майбутня поетеса. У роки війни разом із членами сім’ї мешкала у військовому містечку поблизу м. Душанбе. У 1947 році Ольга поступила до 1 класу 32-ї школи Новокубанського району Краснодарського краю. У 1948 році була переведена до школи №2 у цьому ж краї, а в 1958 закінчила її й переїхала до старшої сестри в Конотоп. Із вересня 1958 року працювала копіювальницею на заводі «Червоний металіст», а з грудня цього ж року зарахована до штату. У 1959 році Ольга Бездітько вступила до Українського заочного політехнічного інституту, протягом 1959-1960 рр. успішно склала заліки й іспити за перший та другий курси і одразу перейшла на третій курс. Як свідчать джерела, тривалий час О. С. Бездітько присвятила роботі на заводі «Червоний металіст», де свій шлях розпочала з копіювальниці, а в 1964 році обіймала посаду інженера-конструктора ІІІ категорії. Окремої уваги заслуговує освітянська діяльність О. С. Бездітько. Відомо, що педагогічний колектив Конотопського індустріально-педагогічного технікуму завжди вирізнявся викладачами, кожного з яких без перебільшення можна назвати особистістю. 26 серпня 1965 року наказом директора М. О. Дряпака по Конотопському індустріально-педагогічному технікуму О. С. Бездітько прийнята викладачем спеціальних дисциплін. Ольга Серафимівна мала неабияку любов до світу, до людей, які її оточували, а також і досвід співпраці з молоддю та широке визнання на педагогічній ниві. Тому 27 березня 1978 року наказом №143-к Державного комітету Ради Міністрів СРСР із професійно-технічної освіти О. С. Бездітько було призначено на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи Конотопського індустріально-педагогічного технікуму, а 31 березня 1978 року цей наказ був оголошений у навчальному закладі директором О. М. Рудаковим та прийнятий до виконання.
Нова посада додала сили, і Ольга Серафимівна ще з більшим захопленням виховувала в дітях любов до людей, до навколишнього світу власним прикладом, уроками, наводила цікаві приклади з життя. Попри всі буденні клопоти, Ольга Серафимівна не втрачала молодечої захопленості своєю справою, вміла брати до серця проблеми своїх студентів, усіляко їм допомагала і, незважаючи на життєві хуртовини, вчила дітей бачити у буденності досконалість буття.
31 жовтня 1998 року, опівдні, після тяжкої хвороби Ольга Серафимівна Бездітько передчасно пішла з життя.
Завершуючи, хочеться згадати слова В. Сухомлинського: «Справжній педагог повинен працювати на майбутнє». Ці слова можна визначити як доленосні, адже пройшли роки, а в кожного містянина на вустах слова «Перестуком трамвайним…», які разом із мелодією закладені в пам'ять як реліквія, можливо, тому, що Конотоп – це не тільки стан душі. Це насамперед загадка. Приваблива, таємнича, що манить своєю красою та незвичайністю. Минають роки. Місто пливе за часом, горде і неприступне, наче старий корабель…