В багатьох трудових колективах, навіть щонайінтелігентніших – педагогічних і лікарських – відбувається цькування, коли співробітники настроюються на одного з колег. Зупинити цькування в дорослих колективах значно складніше, ніж серед дітей. Доходить до крайніх заходів, наприклад, оголошення про голодування. EtCetera з’ясовував, як проявляється цькування в дорослому колективі і чи можна з ним боротися.
ФАКТ. В середині серпня 2018 року вчителька однієї зі шкіл у Рівненській області оголосила голодування, яке продовжує до сих пір. За її словами, директор школи принижує і дискредитує її та її рідних, які також працюють вчителями. Після численних звернень до офіційних осіб, перевірок і розглядів, які не дали результату, жінка зважилася на крайні заходи. Якщо вірити словам вчительки (у адміністрації школи, а також батьків учнів та деяких педагогів думка щодо цієї ситуації інша), стосовно неї спостерігається багаторічний систематичний моббинг.
ЩО ЦЕ ТАКЕ? Моббінг (від англ. Mob – натовп) – це систематичне цькування, психологічний терор або тиск з метою знизити авторитет колеги або підлеглого, або довести його до звільнення. Це відносно нове поняття. Вперше воно було описане у 1980-х роках німецьким психологом Хайнцом Лейманном.
ЧОМУ ЦЕ ПРОБЛЕМА? Коли з цькуванням у школі або будь-якому іншому колективі стикаються діти, за них справедливості домагаються дорослі: педагоги, психологи, співробітники районних відділів освіти, поліцейські. Але якщо, наприклад, труять педагога всередині шкільного колективу або лікаря в лікарні, то він найчастіше залишається наодинці зі своєю проблемою.
Постійний психологічний пресинг призводить до проблем зі здоров’ям, позначається на якості роботи і взаємин у сім’ї. Чим довше ситуація триває, тим складніше людині вийти з неї, відновити свій авторитет і підняти самооцінку.
ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ? Моббінг рідко відбувається без причин, тільки через чиєсь бажання самоствердитися за рахунок слабкого, як це буває серед підлітків. У колективах зазвичай труять новеньких, які зайняли чиєсь місце або в перспективі можуть перешкодити комусь просунутися кар’єрними сходами, а також «стареньких», яких терміново потрібно спровадити на пенсію або іншу посаду. Також «під роздачу» потрапляють ті, хто не підкоряється встановленим у колективі правилам, йде проти «системи», викриває чужу некомпетентність або незаконні дії, в загальному – всіляко заважає.
Однак ні це, ні якісь інші якості співробітника (будь то зарозумілість, зайва м’якість або, навпаки, грубість) не можуть бути виправданням цькування. Відповідальним за моббінг є завжди той, хто його здійснює, але жодним чином не жертва.
ЩО РОБИТИ? Для України це досить складне питання. Якщо на Заході система захисту працівників у трудових колективах працює (це, наприклад, профспілкові організації, адвокати, фахівці з кадрів, які, на відміну від українських кадровиків, займаються не тільки збиранням і зберіганням документів, але й тісною роботою зі співробітниками), то в нашій країні механізми захисту практично повністю відсутні. Профспілки в таких сферах, як охорона здоров’я та освіта, часто обслуговують інтереси керівництва, а не рядових співробітників. Кадровики не уповноважені розбиратися з нюансами взаємин у колективах, а інші фахівці, які могли б нормалізувати мікроклімат на роботі, не передбачені штатними розкладами.
Навіть авторитетний освітній портал «Освіторія» серед порад вчителям з протистояння мобінгу не описує жодного юридичного чи адміністративного механізму. Всі поради засновані на самостійному «розрулюванні» проблеми: «Не панікуйте», «Не мовчіть», «Підвищуйте самооцінку», «Знайдіть інших жертв» (разом не так страшно) тощо. Теоретично, людина, що піддається пресингу з боку колег, звичайно, може звернутися в свою профспілкову організацію, в районний відділ освіти або МОН (якщо мова йде про мобінг вчителя), але, як показує практика, це навряд чи принесе очікуваний результат. Чиновники проведуть перевірку, опитають педагогів, дітей, батьків, але на звільнення кривдників (а часто – тільки так можна вирішити питання) розраховувати не доводиться. Тому, як би банально це не звучало, але в нашій країні легше і «дешевше» (невідомо, скільки здоров’я буде витрачено на боротьбу) звільнитися і почати все спочатку в новому колективі.
ЗА ЗАКОНОМ. Надію в цьому питанні вселяє законопроект №7005 щодо протидії мобінгу. Він був зареєстрований у 2017 році і зараз перебуває на доопрацюванні у профільному комітеті. Фактично, цей документ вводить поняття «мобінг» в українське трудове законодавство і дозволяє працівникам не тільки захищатися від кривдників юридично, а й отримати компенсацію завданих збитків. Більше того, законопроект передбачає покарання для тих керівників і членів колективу, які займаються систематичним моббінгом. Це або штраф (до 51 тисячі гривень), або звільнення і тимчасова заборона займати певні посади.
Але законопроект має один великий недолік. Він не описує, яким чином працівник, який піддається моббінгу, може це довести.