Тема. Професійна спрямованість викладача. Педагогічні здібності.Професіограма вчителя.

З аналізу наукової літератури і практичних досліджень виділяють такі основні властивості педагога, що проявляються на рівні „педагог-особистість" професійної підготовки:

• об`єктивне сприймання реальності;
• прийняття себе і інших, світу загалом такими, якими вони є;
• неегоцентричність, загалом – дотримання „полі- „ , а не „моноцентризмів";
• розвиненість творчих здібностей;
• діалогічна взаємодія з „іншими";
• моральні критерії поведінки, дії;
• орієнтація на духовні цінності;
• відносна незалежність від соціального оточення;
• поцінування цілей педагогічного процесу і засобів їх досягнення;
• діалогічність мислення, діалогіка логік;
• повага до намірів і бажань інших;
• відстоювання і впровадження у життя своїх переконань.

До професійно-педагогічних характеристик належить, насамперед, рівень фахово-теоретичної, а також методичної та практичної підготовки педагога.Які вимоги ставить сучасна вища школи до викладача? У характері розв'язання саме цього завдання проявляється педагогічна спрямованість особистості.Під педагогічною спрямованістю викладача розуміється, перш за все, його інтерес до педагогічної діяльності та здатність нею займатися. Спрямованість включає цілі, мотиви і емоційне ставлення до діяльності (любов, задоволення та інші потреби).

У професійній спрямованості можна виділити її основні параметри:

• Якою мірою педагогічна діяльність значуща чи маскується вона іншими цілями?
• Чи значущим є об'єкт педагогічної діяльності?
• Якою мірою педагог усвідомлює можливість правильного розв'язання педагогічних завдань?
• Як пов'язана педагогічна спрямованість з іншими видами спрямованості (наука, мистецтво, громадсько-корисна діяльність)?
• Задоволеність діяльністю.
• Які труднощі мають місце у професійній діяльності викладача та як вони долаються?
• Як співвідносяться педагогічна спрямованість з самооцінкою особистості, рівнем домагань, здібностями, характером тощо?

Досягнення високої майстерності у навчанні й вихованні особистостей великою мірою залежить від особистих якостей педагога. І в першу чергу від його педагогічних здібностей.

Під здібностями до педагогічної діяльності розуміють певне поєднання психологічних та особистісних якостей вчителя, що забезпечують досягнення високих результатів у навчанні і вихованні. Дослідження психологів показали, що педагогічна діяльність вимагає не тільки спеціальної організації і певних умінь та навичок, але й цілого ряду психологічних особливостей, які належить до категорії педагогічних здібностей.Дидактичні здібності – це здібності передавати студентам навчальний матеріал доступно, зрозуміло, викликати в учнів активну самостійну думку, організувати самостійну діяльність студентів, керувати пізнавальною активністю. В основі цих здібностей лежить постійна установка педагога на врахування психології підопічних, рівня їх розвитку, можливостей тощо. Конкретно ці здібності проявляються у процесі використання методів передачі знань, організації засвоєних знань, умінь і навичок, забезпеченні розвитку особистості, перевірці, контролі, оцінюванні результатів учіння.Академічні здібності – здібності до галузі науки, що є предметом викладання. Здібний педагог добре знає навчальний предмет, досконало, глибоко володіє матеріалом, має до нього великий пізнавальний інтерес, проводить дослідницьку роботу. Він постійно знайомиться з новими досягненнями у своїй галузі, а також у суміжних науках.Перцептивні здібності – це здібності педагога проникати у внутрішній світ вихованця, психологічна спостережливість, пов'язана з розумінням особистості учня і його тимчасових психічних станів.Мовні здібності – це здібності чітко висловлювати свої думки й почуття за допомогою мови, а також з допомогою невербальних засобів (міміки, пантоміміки).Організаторські здібності – це вміння організовувати аудиторію, згуртувати її, правильно організувати власну діяльність (планування, контроль тощо).Експресивні здібності – виражаються в емоційній насиченості, умінні транслювати себе студентам. Правильна дикція, добре поставлений голос, дихання, узгодженість мови, міміки і жестикуляції – усе це входить у поняття "педагогічна техніка".І.А.Зязюн та В.О.Сластенін правильно ставлять завдання навчати студентів основ педагогічної техніки: "Вчитель, який професійно володіє педагогічною технікою, відзначається умінням перетворювати в апарат педагогічного впливу свої емоції, голос, жест, міміку. Мова педагога повинна бути точною, переконливою, яскравою, жвавою, дієвою, образною і захоплюючою" [11,73].Сугестивні здібності виражають здатність вчителя до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі домагатися в них авторитету.Педагогічна уява – спеціальна здатність, яка має вияв у передбаченні результатів своїх дій в проектуванні розвитку особистості студента.Педагогічна рефлексія – здатність оцінити свою діяльність, її результати, скою концепцію, свій індивідуальний стиль.Одним із компонентів педагогічних здібностей є розподіл, обсяг і переключення уваги (педагогічна спостережливість).

Професіограма вчителя

І. Педагогічна спрямованість особистості

• Любов до студентів.
• Психологічна готовність до викладацької діяльності
• Психологічно-педагогічна культура.

ІІ. Особливості пізнавальної сфери педагога

• Педагогічна і психологічна спостережливість, здатність довільно концентрувати та розподіляти увагу.
• Творча спрямованість уяви.
• Логічність мислення, здатність доводити, чуття нового, гнучкість розуму.
• Культура мовлення, багатство словникового запасу тощо.

ІІІ. Педагогічний вияв емоційно-вольової сфери

• Виразність і світлість почуттів, "сердечність розуму".
• Здатність свідомо керувати своїми емоціями, регулювати свої дії, поведінку, володіти собою.
• Терпеливість, самостійність, рішучість, вимогливість, організованість і дисциплінованість.

ІV. Характерологічні і типологічні особливості педагога

• Сила, врівноваженість та рухливість нервово-психічних процесів.
• Комунікативність.
• Педагогічний оптимізм, гуманність.
• Об'єктивність в оцінці учнів і самооцінці.
• Схильність до громадянської діяльності.

V. Протипоказання до педагогічної роботи.

• Дефекти мови, органів слуху й зору.
• Серцево-судинні захворювання.
• Виражена неврівноваженість, піддатливість гнітючим настроям, підвищена дратівливість.

Викладач має бути достатньо розвинутою особистістю, повноцінним "Я".Поки існує школа, непорушною істиною залишаються слова К.Д.Ушинського: "У вихованні все повинно базуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила випливає тільки з живого джерела людської особистості. Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця, який проникає в характер навчання та виховання неможливе. Тільки особистість може вплинути на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна сформувати характер"[13,18].    Експериментальне вивчення проблеми особистості викладача вищої школиЯким бачать ідеального викладача студенти?Опитування за методикою М.Рокича показали, що з 18 якостей особистості, запропонованих для оцінки ідеального викладача, студенти виділили такі (у порядку зниження значущості ): на перших двох місцях з великим відривом від усіх решта якостей – професіоналізм і доброта, далі – справедливість, вихованість, чесність, освіченість (висока загальна культура), товарискість, життєрадісність. Відбувається ідентифікація образу ідеального викладача з образом „ідеалу – я". Вони вважають, що викладач повинен стати опорою в нових умовах, „він повинен згуртувати і спрямувати наші зусилля на корисні для нас справи", „повинен розуміти студента, підтримати його , вислухати, допомогти, йти на зустріч", „повинен допомогати у пізнанні світу, повинен допомагати в організації культурно-масових заходів". Що від викладача очікують студенти (за думкою викладача).Опитування за тією ж методикою показало, що студенти цінують такі їхні якості (в порядку зниження значущості): справедливість, чесність, приємна зовнішність, доброта, висока загальна культура, професіоналізм, вихованість, творчі здібності. Зіставлення даних показує, що хоч вибір студентів і викладачів у цілому збігається (чесність, справедливість, доброта, професіоналізм), проте вони проранжовані по-різному. Причина тут криється у більш загальній проблемі зворотнього зв`язку у спілкуванні. Відсутність повноцінного зворотнього зв`язку у педагогічному спілкуванні може бути пов`язана з тими особливостями, які накладає професія педагога на його взаємини з іншими людьми. Як зазначають дослідники, багатьох викладачів вирізняє дедактична навчальна манера мовлення, авторитарність, звичка до спрощеного підходу до проблеми, наявність мовних штампів і штампів мислення. Люди, які багато років працюють у навчальних закладах, нерідко набувають навичок давати будь-якій людині, з якою вони спілкуються, більше пояснень, ніж треба. У викладачів природознавчого профілю, які звикли цінувати однозначність і точність формулювання, поступово формується схильність обмінюватися конкретною інформацією навіть в умовах, які не потребують такої однозначності. [13,41]Усі ці особливості, які є корисними в організації і проведенні різного роду навчальних занять у вищих закладах освіти, на жаль, негативно впливають на спілкування зі студентами у позанавчальний час і зовсім неприпустимі у роботі вихователів. За змістом робота викладача подібна до діяльності психологів-практиків. Розв`язок проблем, які виникають під час взаємодії, потребують поряд з педагогічним досвідом наявності знань  з психології особистості, вікової та педагогічної психології, психології малих груп. Проте, багато викладачів визнають недостатній рівень психологічної підготовки, тому потрібна спеціальна психолого-педагогічна підготовка викладачів вищої школи.

Список використаної літератури

• Забродський М.М., Макаренко С.С.Формування комунікативної компетентності учителя/ Ін-т психології ім.Г.С.Костюка АПН України. –Київ-Житомир, 2000. –31с.
• Педагогіка і психологія професійної освіти: Результати досліджень і первпективи. Збірник наук.праць/ За ред. У.А.Зязюна, Н.Г.Ничкало; Ін-т педагогіки і психології проф.освіти АПН України. –К., 2001. –679с.
• Савчин М.В.Соціальна педагогічна психологія: Навчальний посібник для студентів вузів. –Дрогобич: Відродження, 1998. - 298c.
• Цимбалюк І.М., Пелех Ю.В. Підвищення кваліфікації вчителя. –К., 2004. - 143c.