я передбачає визнання слухача як суб'єкта педагогічної взаємодії, використання вчителем у процесі навчання і виховання переважно діалогічних форм комунікативної взаємодії із слухачем.

Принцип діагностики передбачає побудову і. корекцію навчально-виховного процесу на основі психолого-педагогічних діагностичних досліджень, а саме: оцінювання рівних розвитку творчих можливостей дітей і дитячих колективів, з якими педагог вступає у взаємодію.

Принцип оптимальності Оптимальною творчою педагогічною взаємодією педагога і вихованця вважаємо таку, яка забезпечує не тільки успішне засвоєння знань, умінь, навичок, а й позитивну динаміку розвитку творчих можливостей дітей в конкретних умовах-педагогічної праці педагога.

Принцип оптимальності передбачає роботу педагога з відбору таких дидактичних засобів, які відповідають рівню розвитку творчих можливостей більшості дітей, враховують рівень розвитку творчих можливостей меншості., а тому сприяють розвитку творчих можливостей.

Принцип взаємозалежності відображає взаємозумовленість творчого особистісного розвитку суб'єктів взаємодії системи "педагог-вихованець"; відбиває взаємозалежність і взаємозумовленість творчої педагогічної праці вчителя і творчої навчальної діяльності, дітей.

Принцип фасілітації передбачає розуміння формування творчої особистості вихованця у навчально-виховному процесі як процес полегшення, сприяння творчій, навчальній діяльності дитини, стимулювання його творчої активності. Це пов'язане з необхідністю створення на занятті, в позаурочній діяльності слухачів творчої. атмосфери (співдружності., співтворчості, співробітництва), яка б сприяла розвитку мотивів творчої діяльності, надихала вихованців на творчість.

Принцип креативності відображає необхідність виявлення можливостей змісту навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування творчої особистості дитини. При плануванні та організації взаємодії педагога і. вихованця в процесі навчання зміст навчального матеріалу повинен максимально використовуватися для розвитку мотивів, характерологічних особливостей, творчих умінь і психологічних процесів, які. мають провідне значення для творчої діяльності, і забезпечувати насамперед розвиток дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходить нетрадиційні шляхи вирішення проблемних завдань. Реалізації принципу в практичній діяльності сприяє аналіз змісту навчального матеріалу з метою його креативного посилення, застосування, навчальних і навчально-творчих задач, методів і прийомів стимулювання творчої активності учнів, використання завдань психологічної діагностики для розвитку творчих якостей особистості.

Принцип доповнення передбачає посилення розвитку творчих можливостей дітей за рахунок реалізації додаткового змісту в організаційних формах навчально-пізнавальної діяльності. У практичній діяльності реалізація принципу означає введення, таких додаткових курсів, які б компенсували прогалини в розвитку творчих умінь і психічних процесів, що сприяють успішній творчій діяльності людини і на розвиток яких об'єктивно не вистачає часу в процесі виконання державного компонента навчального плану.

Принцип варіантності виражає необхідність подолання одноманітності змісту, форм, методів навчання. Для ефективності взаємодії у системі, "педагог-вихованець" принцип варіантності має регулятивне значення, визначає мету та стратегію проектування педагогічної взаємодії.

 

Принцип самоорганізації відображає особливості управління процесом формування творчої особистості дитини, які зумовлені, особливостями управління нелінійними системами та орієнтують педагога на внутрішній вплив, на узгодження розвитку вихованця з власними тенденціями розвитку, а також на необхідність "збуджувати" та ініціювати творчу активність, при цьому управління повинно бути непомітним, мінімальним у своєму зовнішньому впливі й здійснюватися опосередкованими методами. Саме в цьому разі можна говорити не про управління, а про процеси самоуправління.

ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНОЇ МОЛОДІ

1. Неприязнь до школи часто з'являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої дитини.
2. Обдарованим дітям подобаються складні ігри і. нецікаві ті, якими захоплюються їхні, ровесники, внаслідок чого дитина опиняється в ізоляції.
3. Заглиблення у філософські проблеми: для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж для інших дітей.
4. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком -обдаровані діти частіше віддають перевагу спілкуванню з дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами - вони поступаються фізичним розвитком.
5. Прагнення, до досконалості - для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості, вони не заспокоюються, доки не досягнуть бажаного.
6. Почуття незадоволеності - вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку.
7. Нереальні завдання, які вони часто ставлять перед собою, не маючи змоги виконати їх.
8. Надмірна чутливість, вразливість, нетерплячість.
9. Потреба в уважному ставленні дорослих.

10.Зневага у ставленні до дітей, які стоять нижче від них в інтелектуальному розвитку.

ТВОРЧІ МЕТОДИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ЕФЕКТИВНІЙ РОБОТІ З

ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ

• Поважне ставлення до бажання учнів працювати самостійно.
• Вміння утримуватись у процесі творчої діяльності.
• Надання дитині свободи вибору сфери застосування своїх здібностей.
• Індивідуальне     застосування     навчальної     програми     з урахуванням

особливостей учня.

• Заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учнями.
• Уникнення будь-якого    тиску    на    дітей,     створення    доброзичливої атмосфери.
• Схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі з метою пробудити в них бажання випробувати себе в інших галузях діяльності.
• Наголошення на позитивному значенні індивідуальних здібностей.
• Надання авторитетної,  допомоги  дітям,   які  мають   відмінні  від  інших погляди і, у зв'язку з цим, зазнають тиску з боку однолітків.
• Вилучення максимальної   користі   з   хобі,    конкретних   захоплень   та індивідуальних нахилів дітей.
• Толерантне ставлення до можливого безладдя.
• Сприяння зацікавленості у спільній діяльності.
• Переконання учнів у тому, одо вчитель є однодумцем, а не ворогом.

Практичний психолог Калинкіна С.І.