Розгляд і вивчення проблеми психологічної адаптації студента-першокурсника до умов навчання у ІПТ КІ Сум ДУ передбачає насамперед конкретизацію самого поняття адаптації. Розуміння і тлумачення явища адаптації до ситуації навчання у технікумі може бути різним.
Поняття взаємодії найбільше точно відбиває особливості процесу соціально психологічної адаптації.
На студентський вік припадає процес активного формування соціальної зрілості, яка полягає у здатності кожної молодої людини опанувати сукупність соціальних ролей. Цей період збігається з періодом юності і відрізняється складністю становлення особистісних рис. Розвиваються такі якості особистості як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, самостійність, ініціативність, уміння володіти собою. Підвищується інтерес до моральних проблем – сенс буття, життєві цілі, спосіб життя, любов, вірність тощо. Однак, у 17-19 років, коли відбуваються пошуки власного духовного простору, коли загострюється потреба смисложиттєвого самовизначення, взаємодія з „іншим”, „новим” може породжувати конфлікти, протистояння, викликати неадекватні реакції та оцінки.
Маємо констатувати, що адаптація студентів-першокурсників в умовах нового середовища, в умовах нової системи освіти у технікумі не завжди проходить успішно.
Процес адаптації першокурсників в умовах технікумі дозволяє виділити наступні головні труднощі:
– переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;
– невизначеність мотивації вибору професії;
– недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки;
– невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків;
– нові умови діяльності студента у технікумі – це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки;
– пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;
– налагодження побуту і самообслуговування, особливо в умовах проживання у гуртожитку.
– відсутність навичок самостійної роботи та ін.
Усі ці труднощі різні за своїм походженням. Одні з них об’єктивно неминучі, інші носять суб’єктивний характер і пов’язані зі слабкою підготовкою.
Знання індивідуальних особливостей студента, на основі яких будується система включення його в нові види діяльності і нове коло спілкування, дає можливість уникнути дезадаптаційного синдрому, зробити процес адаптації психологічно комфортним.
Багатовимірну систему зовнішньої і внутрішньої адаптації ми можемо визначити як “соціально-психологічна адаптація”, складовими якої є:
- професійна адаптація: профорієнтаційна адаптація; адаптація до
навчального процесу (дидактична адаптація);
- соціальна адаптація: пристосування індивіда до групи, всього
студентського колективу; прийняття нормативно-правових вимог перебування у технікумі; осмислене прийняття норм моралі та культури; адаптація до умов проживання у гуртожитку;
- біологічна адаптація: адаптація організму до нових умов (кліматичних, побутових, санітарних), режиму праці, сну,фізичних та нервових навантажень; режиму і якості харчування;
- психологічна адаптація: стан психологічного задоволення
(незадоволення), комфорту (дискомфорту), відчуття внутрішньої і зовнішньої гармонії (дисгармонії) від успішності (неуспішності), професійної, соціальної та біологічної адаптацій, вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності.
На процес адаптації впливають відповідні фактори, які є сукупністю умов чи обставин, що і визначають рівень, темпи, а також стійкість і результат адаптації. Знання і аналіз цих факторів є неодмінною умовою і передумовою керування адаптаційними процесами.
Нами визначені як внутрішні, так і зовнішні фактори соціальнопсихологічної адаптації студентів до умов у технікумі:
Фактори професійної адаптації:
– ставлення студентів до обраної професії і бажання працювати в певній галузі знань; прагнення поглибити знання про особливості професії, стати фахівцем в обраній спеціальності;
– рівень підготовки абітурієнта до навчання у вищому навчальному закладі: відповідність обсягу і рівня знань, умінь і навичок абітурієнта вимогам освітнього процесу; потреба абітурієнта в навчальній діяльності;
– усвідомлення необхідності засвоєння визначеного обсягу знань для отримання професійної освіти;
– стійкий інтерес до предметів спеціального і загального циклу;
– набуття навичок самостійності в навчальній і науковій праці;
– потреба самоосвіти;
– уміння застосовувати знання на практиці;
– структура та організація навчального процесу;
– професійна та педагогічна компетентність викладачів навчального закладу;
– наявність інституту кураторства;
– педагогічний і психологічний моніторинг ходу навчальновиховного процесу;
– індивідуальний підхід до студента, незалежно від показників успішності;
– задоволеність міжособистісними відносинами у студентській групі та ін.
Фактори соціальної адаптації:
– рівень розвитку духовності індивіда;
– рівень соціальної і моральної зрілості;
– рівень психологічної культури;
– рівень культури поведінки;
– рівень правової культури;
– рівень мовленнєвої культури;
– індивідуально-особистісні особливості розвитку психічних процесів;
– бажання брати участь у суспільному житті навчального закладу;
– комунікативні властивості індивіда;
– вироблення особистісного стилю поведінки, здатність до її кореляції;
– реалізація у навчальному закладі принципів педагогіки співробітництва та ін.
Фактори біологічної адаптації:
– загальний стан здоров’я і тип організації нервової діяльності;
– санітарно-гігієнічні умови навчання;
– організація побуту, харчування, відпочинку студентів.
Фактори психологічної адаптації
Визначення і аналіз факторів психологічної адаптації ускладнені тим, що психологічна адаптація, з одного боку, є умовою різних адаптаційних процесів, а з іншого – вона є їх кінцевим результатом як певний психологічний стан задоволення (незадоволення), комфорту, гармонії.
Тому факторами психологічної адаптації є:
– успішність (неуспішність) професійної, соціальної та біологічної адаптацій (професійне самовизначення, соціальний статус, сформованість соціально-значимих здібностей, якостей, становище в колективі, задоволення (незадоволення) особистим статусом, можливість прояву індивідуальності та ін.);
– характерологічні особливості і якості особистості;
– вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності;
– наявність служби психологічної підтримки;
– розробка і впровадження соціально-психологічних засобів формування й корекції адаптованості студентів перших курсів вищого навчального закладу.
Запропонована класифікація дозволяє розглядати адаптацію студентів як комплексний, динамічний процес, обумовлений взаємодією профорієнтаційних, соціальних, біологічних і психологічних факторів.
Важливим аспектом системи адаптації студентів в умовах навчального закладу є визначення критеріїв адаптації. Теоретичні і практичні пошуки засвідчують складність даної проблеми і потребують подальших наукових досліджень.
Нами визначені як внутрішні, так і зовнішні критерії процесу та результату соціально-психологічної адаптації.
Щоб подолати ці проблеми, необхідно забезпечити першокурснику адекватний зворотний зв'язок та емоційну підтримку. Все це може бути здійснено як в консультативній, так і в тренінговій формі.
Окремо варто виділити ще дві групи проблем:
- проблеми приїжджих (сільських) студентів;
- проблеми інтелектуально чи творчо обдарованих першокурсників.
Виділяють такі симптоми психологічної дезадаптації:
- підвищення показника емоційного збудження, тривожності, нейротизму;
- зниження комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості;
- з'являється почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, вчителями, батьками, а в поведінці в цілому - надмірна сором'язливість;
- зниження успішності, недостатня увага й зосередженість на заняттях;
- скарги на погане самопочуття, сон;
- втрата інтересу до навчання.
Внаслідок цих проявів розвиваються :
- непродуктивні форми реагування;
- симптоми порушення поведінки;
- емоційні розлади різного ступеня.
Соціально-психологічна дезадаптація не тотожна поняттю хвороби і проявляється в патологічній і непатологічній формах. Стосовно непатологічної дезадаптації, то вчені як приклад наводять відхилення в поведінці й переживаннях суб'єкта, пов'язані з недостатньою соціалізацією, соціально неприйнятними установками особистості, різкою зміною умов існування, розривом важливих соціальних стосунків тощо. За результатами досліджень найбільш типовими симптомами дезадаптаційної поведінки першокурсника виявилися:
- підвищена тривожність,
- дефіцит міжособистісних контактів,
- закритість,
- яскраве домінування інтелектуальної сфери над емоційною.
Основна причина дезадаптації полягає у неузгодженості між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації, з іншого. Ще однією важливою причиною дезадаптаційної поведінки студентів до умов навчання у технікумі відмінності шкільного та студентського колективів, а також проблеми спілкування та уміння налагоджувати контакти в цілому.
Робота практичного психолога по покращенню процесу адаптації.
- Вивчення умов проживання студентів нового набору в гуртожитках, проведені індивідуальні бесіди із студентами.
- Підготовлені матеріали на батьківські збори: «Профілактика насильства в сімейному середовищі». Проведені анкетування батьків, надані рекомендації.
- В рамках вивчення індивідуально-психологічних особливостей студентів були проведені діагностичні обстеження студентів-першокурсників:
- Анкета першокурсника.
- Проективна методика «Неіснуюча тварина», «ДДЧ».
- Акцентуація характеру (Шмішека).
- Методика «Прогноз».
- Діагностика стресостійкості особистості, тривожності, регідності, фрустрації, агресивності.
- Діагностика мотивації навчання (М.І. Алєксєєвой).
- Проведена діагностика та вивчення індивідуально-психологічних особливостей студентів-сиріт, проведені індивідуальні бесіди та консультації.
- В групах нового набору проводяться тренінгові заняття «Наша група» спрямовані на покращення адаптаційного процесу в групах.
Список літератури:
- Агаджанян Н. А. Адаптация и резервы организма. - М.: ФиС, 1983. - 175 с.
- Адаптация организма подростков к учебной нагрузке / Под ред. Д.В.Колесова. - М: Педагогика, 1987. - 152 с.
- Александр Франс «Психосоматичная медицина: принципы лечения». - М.: ИОИ, 2006. - 346 с.
- Аракелов Г. Г. Стресс и его механизмы // Вестник Московского университета. - Сер. 14. - 1995. - № 4. - С. 14-16.
- Асатиани Н. М., Матвеева Е. С. Организационные и клинические вопросы пограничной психиатрии. - М., 1990. - С. 100-106.
- Бачериков Н. Е., Воронцов М. П., Добромиль Э. И. Психогигиена умственного труда учащайся молодежи. - К.: Здоровье, 1988. - 168 с.
- Блейхер В. М., Крук И. В. Патопсихологическая диагностика. - К.: Здоров'я, 1989. –279 с.