Результати проведених досліджень в ІПТ КІ Сум ДУ серед педагогічних працівників
Професійне вигорання як профзахворювання
Дослідження професійних стресів засвідчило, що інтенсивна, емоційно насичена міжособистісна взаємодія, притаманна комунікативним професіям типу «людина — людина», зумовлює ризик розвитку синдрому професійного вигорання. Вигорання виникає внаслідок хронічних стресів у продавців, соціальних, медичних, педагогічних працівників та інших.
Постійна дія негативних чинників впливає на людину сильніше, ніж сильні, але поодинокі стресори. Емоційне навантаження, інтелектуальна діяльність і пов'язана з цим перевтома, пов'язані з комунікативними професіями, можуть спричинити вигорання. Професійне вигорання виникає внаслідок накопичення негативних емоцій без відповідної розрядки або звільнення від них, що призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистісних ресурсів людини.
Останнім часом проблема професійного вигорання стає дедалі актуальнішою в закладах освіти. Відомо, що педагогічна праця — одна з найнапруженіших емоційно. Напружений ритм життя й високі вимоги, що висуваються до освітян у добу інтенсивного соціального, економічного й культурного розвитку збільшують кількість стресорів. Проте найважливішою причиною вигорання є невміння педагогів швидко відновлювати свої психічні сили й давати раду шкідливим емоційним сплескам.
Вигорання найчастіше зазнають молоді, малодосвідчені працівники через нереалістичні сподівання щодо професії, нераціональну організацію професійної діяльності, завищені й невиправдані очікування. Що разючіша невідповідність між очікуваннями й реальністю, то важчими будуть наслідки і для працівників, і для навчального закладу Дослідження свідчать, що старші й досвідченіші працівники мають нижчий рівень вигорання. Можливо тому, що вони реалістичніше оцінюють свої можливості і їхні очікування щодо професійної діяльності помірні. Дослідники Г. С. Абрамова, Ю. А. Юдчиц вважають, що першими «вигорають» не байдужі до своєї роботи фахівці, для яких діяльність є значущою, свідомо обраною через орієнтацію на інших людей, тобто реалізацію модусу служіння.
Дослідження професійного вигорання
Перед психологічною службою ІПТ КІ Сум ДУ постала потреба провести психодіагностичне дослідження схильності до нервових зривів, емоційного виснаження, деперсоналізації, редукції особистісних і професійних досягнень, а також рівня мотивації до успіху педагогічних працівників ІПТ КІ Сум ДУ, щоб розробити низку профілактичних заходів для збереження й поліпшення психічного здоров'я педагогів, підвищення рівня психічної адаптації до труднощів педагогічної діяльності.
Загалом у дослідженні взяли участь 47 педагогічних працівників ІПТ КІ Сум ДУ
Для діагностики використано Методика К. Маслач і С. Джексон «Синдром «вигорання» в професіях системи «людина-людина», Методика «Професійний стрес»,Методика професійна деформація педагогів», Діагностика ділових, творчих моральних якостей колективу.,
Найпопулярнішим інструментом для визначення рівня професійного вигорання є опитувальник американських психологів К. Маслач та С. Джексон.
Варто зазначити, що про високий рівень вигорання свідчать високі оцінки за субшкалами емоційного виснаження й деперсоналізації й низькі — за шкалами особистісних досягнень.
Інтерпретація отриманих результатів засвідчила, що 13осіб (28%) мають високий рівень емоційного виснаження, 20 особа (42 %) — середній, 14 осіб (30 %) — низький, що можна спостерігати на діаграмі 1
Це виявляється в емоційній напруженості, почутті браку сил до кінця робочого дня, і, як результат, у погіршенні емоційного тла. Сприйняття втрачає гостроту, виникає почуття порожнечі, байдужість до всього й передусім до професійної діяльності. В особливо тяжких випадках можливі емоційні зриви. На цій стадії синдром вигорання ще може розглядатися як захисний механізм, оскільки допомагає людині дозувати й заощаджувати енергетичні ресурси.
Обробка даних за субшкалою «Деперсоналізація» дає підстави стверджувати, що 9 осіб (19 %) мають низький рівень деперсоналізації, 35 осіб (75 %) — середній, а 3 осіб (6 %) — високий діаграма 2
На цій стадії вигорання, що виявляється в деформації (знеособленні) міжособистісних відносин, працівника починають дратувати колеги, він втрачає цікавість до спілкування, розвивається негативне, бездушне, цинічне ставлення до ближніх.
В оточенні своїх колег професіонал, який почав «вигорати», зневажливо або цинічно розповідає про деяких своїх колег або студентів. Причому особа, що «вигорає», сама не розуміє причин свого роздратування й починає шукати їх навколо себе, зазвичай на роботі. З часом внутрішнє роздратування виривається назовні у вигляді конфліктних ситуацій.
Про редукцію особистісних і професійних досягнень можна говорити у 16 осіб (34 %) — це високий рівень. Середній рівень мають 27 особи (57 %). І лише 4 особи (9 %) — низький (діаграма 3).
Як бачимо, в усій вибірці домінує симптом «редукція особистісних і професійних досягнень» — у 57 % досліджуваних. Він відзначається стрімким падінням самооцінки, що може виявитися в тенденції до негативного ставлення до себе, своїх професійних досягнень і успіхів, до редукування власної гідності, у негативному ставленні до службових обов'язків, зниженні професійної мотивації, знятті з себе відповідальності, обмеженні своїх можливостей і обов'язків щодо інших. Людина за звичкою може зберігати респектабельність, проте усе навколо стає їй байдужим, спілкування викликає дискомфорт. Оскільки вигорання виникає поступово, важливо його виявити на початковій стадії, щоб запобігти критичним проявам.
За методикою «Професійний стрес»,виявлено, що із 47 викладачів 5(11%) мають високий рівень професійного стресу. Цей рівень характеризує повне емоційне та фізичне виснаження. Можлива поява хронічних захворювань унаслідок тривалої дії професійних стресорів. Як наслідок, організм, реагуючи на постійні психічні збудження, вичерпує свої резерви. Тому помітною стає часта дезорганізація у будь-якій діяльності та тривале відчуття втоми. Якщо не застосовувати профілактичних антистресових заходів, можуть настати незворотні фізіологічні зміни в організмі та психічні розлади . Рівень вищий середнього має 1 респондент (2%) У цьому випадку показник рівня стресу свідчить про неадекватно підвищене функціонування організму і психіки професіонала, внаслідок чого таке напруження починає дезорганізовувати професійну діяльність. Адаптаційна енергія, за теорією Г.Сельє, яка витрачається для досягнення стану рівноваги – гомеостазу, починає вичерпуватися. У результаті можуть з’явитися симптоми емоційного, фізичного виснаження, різноманітні захворювання. такий рівень психічного напруження вже є згубним для здоров’я. Середній рівень мають 25 осіб (53%) - цей показник свідчить про високу психічну напруженість, яку витрачає індивід на подолання складних ситуацій, однак це дає змогу підвищено й адекватно функціонувати організму. У результаті такий індивід відчуває повне задоволення від своєї професійної діяльності. Можна говорити, що такий індивід отримує оптимальний рівень навантаження, яке не призводить до згубних наслідків. Саме в цьому випадку вживають поняття «оптимальний (робочий) рівень напруженості», який є необхідним для активної діяльності, що буде сприяти поступальному професійному зростанню. Низький рівень мають 13 осіб (34%) . Характеризується низьким рівнем психічної напруженості. На більшість складних ситуацій, що трапляються у професійній діяльності, індивід швидко знаходить адекватне вирішення, внаслідок чого збудження, яке виникає при зустрічі із такими складнощами, швидко минає і організм знову повертається до стану рівноваги. Йдеться про високий рівень оволодіння професійними якостями, які дозволяють швидко знаходити вихід зі складних професійних ситуацій. діаграма 4.
Отримані дані дають змогу припустити, що синдром професійного вигорання як негативний результат тривалих професійних стресів міжособистісних комунікацій істотно впливає на ефективність і якість професійної діяльності.
Через вигорання людина втрачає психічну енергію, у неї розвивається психосоматична втома, емоційне виснаження, з'являється невмотивоване хвилювання, роздратованість, вегетативні розлади, знижується самооцінка, втрачається усвідомлення сенсу власної професійної діяльності, психологічні ресурси вичерпуються.
Під професійною деформацією розуміють деструкції особистості, які виникають у процесі виконання професійної діяльності, негативно впливають на продуктивність цієї діяльності та на психологічну структуру особистості в цілому.
Часто професійні деформації ототожнюють з поняттям професійного вигорання. Але на відміну від професійного вигорання, коли «Я-людське» проникає в «Я-професійне», феномен професійної деформації визначається як проникнення «Я-професійного» в «Я-людське», тобто мається на увазі, що при професійній деформації вплив професійних рамок і установок не обмежується виключно професійною сферою. Можна говорити, що після виходу людини з професійної ситуації не відбувається її природнього «виправлення», тому навіть в особистому житті людина продовжує нести на собі «деформуючий відбиток» своєї професії.
Ступінь прояву деформації визначається стажем роботи, змістом педагогічної діяльності та індивідуально-психологічними особливостями особистості педагога. За методикою «Професійної деформації педагога» високий рівень мають 3 особи (6%), середній рівень 13 осіб (28%), і низький рівень професійної деформації 31 особа (66%). Діаграма 5.
Отже, значна частина педагогічних працівників переживають помірно виражені фрустрацію, агресивність, ригідність та тривожність. Отримані результати потребують уточнення і подальшої профілактичної роботи щодо попередження ускладнення психологічного стану педагогів.
Дослідження ділових, творчих моральних якостей колективу.
З метою вивчення психологічного клімату в педагогічному колективі була проведена Методика дослідження ділових, творчих моральних якостей колективу. Проаналізуємо детальніше особливості розвитку ділових якостей соціально-психологічного клімату ІПТ КІ Сум ДУ.
Як показує діаграма 6, ділові якості оцінюються колективом, переважно, на високому 5 осіб (11%) , вище середнього 10 осіб (21%) та середньому рівні 27 (57%), нижче середнього 5 осіб (11%). Це свідчить про те, що в колективі переважають ділові відносини.
Також можна припустити, що переважання ділових якостей - це результат високої зайнятості на роботі, брак часу на спілкування, офіційні та неофіційні правила внутрішнього розпорядку в навчальному закладі.
Аналізуючи особливості розвитку творчих якостей колективу маємо такі результати : високий рівень 5 осіб (8%), вище середнього 16 осіб (34%), середній рівень 21 особа (45%), нижче середнього 6 осіб (13%).діаграма 7.
Далі увагу зосередимо на аналізі моральних якостей соціально-психологічного клімату в колективі. За результатами дослідження моральних якостей, морального клімату в колективі маємо такі показники: високий рівень 5 осіб (11 %), вище середнього 18 осіб (38%), середній 17 осіб (36%) і нижче середньо 7 осіб (15%). Діаграма 8.
Порівняно з діловими та творчими якостями моральні якості цього колективу мають нижчі показники, і це можна аналізувати з різних позицій: а) показники можуть свідчити про певну незадоволеність у відносинах у колективі, а причиною цього може бути різний освітній та соціальний рівні членів колективу та ін.; б) певна соціальна незахищеність; в) незадоволення потреб у культурній сфері; г) відсутність в навчальному закладі спрямованого “регулювання” міжособистісних та професійних людських відносин, що часто призводять до професійного вигорання педагогів. Мікроклімат в колективі впливає на оцінку особистісних досягнень кожного члена колективу на мотивацію досягнень та редукцію особистісних досягнень, що може приводити до високого рівня деперсоналізації та емоційного виснаження педагогів.
Результати проведеного дослідження дали можливість розробити низку заходів профілактичного спрямування для педагогічних працівників ІПТ КІ СумДУ.
Матеріали підготували практичний психолог Світлана Калінкіна