Семінарські заняття у вищій школі

Витяг з "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (наказ Міністерства освіти України № 161 від 2.06.1993 р.)

3.6. Семінарське заняття.

3.6.1.       Семінарське заняття — форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

3.6.2.    На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо. Підсумкові оцінки за кожне семінарське заняттявносяться у відповідний журнал.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Види і методика семінарських занять:

1. Просемінари. У ХVШ - XIXст. вони існували під назвою попередніх семінарів для студентів 1 семестру. За сучасних умов у навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоча широко застосовуються у педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє завдання: виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, реферувати літературу, складати тези). Інакше кажучи, просемінари — це своєрідні практикуми, які проводяться на молодших курсах.

2. Семінари мають безліч різновидів, вибір яких зумовлюється багатьма чинниками: метою заняття і змістом навчального матеріалу, роком навчання (молодші курси, середні, старші), складом академгрупи, рівнем підготовки студентів і педагогічною майстерністю керівника семінару.

-Семінар запитань і відповідей (відповіді студентів оцінюються).

- Семінар — розгорнута бесіда. Дуже поширений у вищій школі, особливо на молодших та середніх курсах. Передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються. Активізує аудиторію. Може доповнюватися фіксованими виступами.

- Семінар — коментоване читання. Проводиться найчастіше на молодших курсах.

- Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

- Семінар-дискусія.

- Семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням.

- Семінар-дискусія.

- Семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку.

- Семінар-конференція. Проводиться у вигляді доповідей студентів, виступів опонентів, запитань до доповідачів, відповідей доповідачів на запитання.

- Семінар — теоретична конференція в академгрупі або на потоці (4-6 годин). Тема семінару здебільшого не збігається з плановою, а формулюється як висновок важливої теми або розділу.

- Семінар — вирішення проблемних завдань. Проводиться з метою здобуття досвіду теоретичного мислення.

- Семінар — заняття на виробництві (на фабриці, заводі, у колгоспі, школі, НДІ тощо).

- Семінар — прес-конференція. Кілька, студентів готують доповіді з питань, передбачених планом семінару. Після виступу доповідачам ставляться запитання, як це має місце на прес-конференціях.

- Семінар — "мозковий штурм ". Проводиться за зразком запропонованого в1953р. американським психологом А. Осборном колективного  методувирішення складних, недостатньо розроблених питань науки і техніки,організаційних проблем тощо.

3.Спецсемінари проводяться на старших курсах вузу (починаючи з п'ятого-шостого семестру). До читання спеціальних курсів залучаються відомі вчені, а також спеціалісти — працівники підприємств, наукових закладів та інших організацій.

4.Наукові студентські семінари за спеціалізацією. Кількість учасників семінару не повинна перевищувати 10-15 чол. Результати роботи оцінюються викладачем або колективом.

Приблизна схема плану семінарського заняття

• Назва навчальної дисципліни.
• Тема семінарського заняття.
• Питання, що виносяться на заняття.
• Основна фахова і додаткова література для підготовки питань.
• Перелік рефератів.

Семінарське заняття складається з трьох основних етапів:

1)підготовка до семінару;

2) проведення семінару;

3) робота зі студентами після семінарського заняття.

Різновиди семінарських занять

Семінарські заняття з теоретичних дисциплін:

• семінар;
• колоквіум - залік з окремих тем або розділів;
• практично - семінарські заняття;
• практикум.

1. Семінарське заняття з теоретичної дисципліни виконує такі функції

-     поглиблення та деталізація матеріалу, який вивчався на лекції чи самостійно;

-     контроль викладача за знаннями групи та з'ясування рівня навчальної діяльності студента (особливий вид семінару - колоквіум, тобто семінар-залік з окремих тем чи розділів).

Особливості семінарського заняття:

-     студентові попередньо пропонуються запитання з теми, перелік самостійних завдань (мікрореферати, проблемні ситуації, методичні розробки або їх фрагменти, конспектування літератури ,тощо);

-     студенти, як правило, відповідають за бажанням, а в разі не­підготовленості всієї групи - дається змога попрацювати 10-15 хв. З конспектом або літературою.

Хід семінару та його структура:

• Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
• Оголошення теми і мети, порядку проведення.
• Поступовий розгляд намічених питань у вигляді виступів, обговорення, рецензій, відповідей, доповнень до них.
• Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
• Видача завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

2. Семіиарсько-практичне заняття (близьке до комбінованого заняття)

виконує три функції:

• поглиблювальну;
• контрольну;
• методико-практичну.

Будується це заняття як і семінар, але має практичну частину, яка здебільшого містить виконання конкретного завдання (рольова гра, розв'язання проблемних ситуацій, практичні розрахунки тощо). Ці види діяльності є підтвердженням теоретичної роботи над матері­алом, переростанням знань в уміння, які визначені в робочій програмі відповідної дисципліни.

3.Практикум - практичний різновид семінару (лабораторної роботи), де формуються:

- навички розумового і практичного характеру;

- вміння проводити досліди, робити точні розрахунки, обчис­лення та креслення доних;

- проведення спостережень. В основному практикуми доцільні з предметів фізико-математичного та природничо-біологічного циклів.

Підготовка до семінарського заняття починається з визначення кафедрою тем семінарських занять на весь курс. Ці теми скоординовуються з темами лекцій, співбесід та темами, що повинні самостійно опрацьовуватися студентами і входять до робочої програми курсу (табл. 1). На семінарських заняттях робиться акцент на основних про­блемах навчального курсу.

При розробці проблематики та планів проведення кожного нас­тупного семінарського заняття, як правило, дотримується дидактична вимога поетапного зростання складності проблем, що вивчаються.

Плани семінарів передбачають обговорення 1-2 рефератів і кількох вузлових проблем, що передбачені програмою. До плану для обгово­рення на семінарі, як правило, рекомендується включати також 1-2 фіксованих виступи студентів з окремих розділів монографії, статей, рецензій на монографії і т. д., що стосуються проблеми, яка розгля­дається на семінарі. Викладач повинен визначити студентів для фік­сованих виступів і вказати конкретні джерела.

На першому занятті з курсу викладач розподіляє між студентами кожної академічної групи теми рефератів на весь період вивчення цього курсу і визначає, на яких семінарах вони будуть обговорюватися.

Залучення студентів до активної підготовки семінарського за­няття починається з моменту читання лекції за конкретною темою та особливо - з моменту консультації до семінару, під час якої необхідно:

• визначити мету семінарського заняття;
• встановити логічний зв'язок семінару з іншими видами занять;
• окреслити хід семінарського заняття як змістовного доповнення до лекції;
• провести аналіз основної та додаткової літератури та дати ре­комендації щодо користування літературою;
• дати рекомендації щодо використання технічних засобів (ТЗН);
• довести індивідуальні завдання до студентів.

Під час індивідуальних консультацій перевіряється хід підготовки студентів до семінару, надається допомога студентам, що готуються до виступу з рефератами, рецензентам. Викладач також допомагає студентам у вивченні й аналізі літератури.

Важливим методичним завданням проведення кожного семінарсь­кого завдання є активність у вивченні навчального матеріалу. У корот­кому вступному слові викладач нагадує мету заняття, місце теми, яку розглядають у навчальному курсі, план заняття тощо.

Студенти можуть зачитувати реферати. Кожний доповідач пови­нен викласти зміст реферату усно за 10-20 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від слухачів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

На семінарському занятті заслуховуються і фіксовані виступи. Студент повинен протягом 15-20 хвилин не лише викласти суть пи­тання, але й висловити свою думку щодо питань, порушених у моно­графіях, підручниках, статтях і рецензіях на них.

Подальший перебіг семінару передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Ро­бити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ста­вити запитання.

Потрібно навчати студентів вільно, творчо обговорювати про­блеми, що виносяться на семінарське заняття, а не просто читати текст. Кожному виступаючому можуть ставитися запитання. Дискусія, до якої доцільно залучати усіх студентів, повинна бути творчою, до­казовою, коректною, навчальною.

На семінарському занятті необхідно забезпечити безперервну роботу студентів, яка повинна виражатися:

• у виступах студентів без повторів попередньо сказаного;
• у запитаннях до слухачів;
• у репліках по суті і т. д.

У кінці семінару викладач виступає з висновком, у якому оцінює роботу студентів у ході заняття, характеризує реферати і ставить за них оцінки, а також оцінює виступи студентів. Потім викладач зупиня­ється на всіх питаннях, в яких були висловлені неточні чи правильні положення, на недостатньо висвітлених, або роз'яснює дискусійні пи­тання, дає завдання і поради щодо подальшого вивчення недостатньо засвоєних питань, розкриває основні перспективи наукової розробки проблем, що обговорювались

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготов­лені студентами реферати, їх виступи, активність у дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо. Оцінки, одержані студентом на семінарах, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Викладач в обов'язковому порядку проводить індивідуальні бе­сіди зі студентами, які пропустили семінарське заняття, перевіряє знання матеріалу з тем, які закріплювалися на семінарі.