Контроль і оцінка знань студентів

КОНТРОЛЬ І ОЦІНКА ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

Контроль досягнутих результатів має функції:

Перша функція контролю може бути визначена як навчаюча. Контроль сприяє поглибленню, розширенню, удосконаленню знань студентів. Нормальний розвиток навчального процесу передбачає зворотний зв'язок у двох його різновидах: "студент-викладач" і "студент-студент". Ідеться про так званий зовнішній і внутрішній зв'язок у навчанні.

Друга функція контролю — виявлення знань, умінь і навичок, а також існуючих ще в них прогалин — діагностична.

Третя функція контролю — вимірювання і оцінка знань і навичок студентів. Реалізація цієї функції надзвичайно складна. На практиці вона реалізується у виставленні оцінок студентам.

Четверта функція контролю — виховна, або функція стимулювання (виховання волі, характеру, дисципліни, навичок систематичної самостійної праці та ін.).

П'ята функція контролю — розвиваюча. Контроль знань сприяє розвитку психічних процесів особистості — уваги, пам'яті, мислення, інтересів, пізнавальної активності, мовлення студентів.

Шоста функція контролю — прогностично-методична. Передусім вона стосується викладача, який отримує досить точні дані для оцінки своєї праці, результатів запровадження своєї методики викладання, шляхів подальшого вдосконалення навчання. Однак така функція контролю стосується і студентів. Контроль допомагає їм прогнозувати свою навчальну та наукову роботу.

Основні принципи контролю й оцінки знань. Принципи організації контролю й оцінки знань студентів визначаються метою навчально-виховного процесу у вузах, а також об'єктивними закономірностями педагогічного процесу в них. Назвемо основні принципи перевірки навчальної роботи й оцінки знань студентів. Це, насамперед:

  • Принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів.
  • Принцип системності перевірки й оцінки знань.
  • Принцип тематичності.
  • Принцип диференційованої оцінки успішності навчання студентів.
  • Принцип єдності вимог викладачів до студентів.
  • Принцип об'єктивності.

Принцип індивідуального характеру перевірки знань студентів передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом. В історії вітчизняної вищої школи мав місце короткочасний період роботи, коли знання студентів зовсім не перевірялися й не оцінювалися на основі бригадного методу. В останньому випадку оцінка, яку дістав бригадир, автоматично виставлялася усім членам бригади. Цей досвід виявився невдалим.

Принцип системної перевірки й оцінки знань вимагає здійснення контролю протягом усього періоду навчання студента у вузі. З цією метою застосовуються різні види і методи контролю.

Принцип тематичності стосується усіх ланок перевірки і передбачає оцінку навчальної діяльності студентів не тільки її кінцевими результатами за семестр чи навчальний рік, а за кожною темою чи найважливішими темами курсів, що вивчаються.

Принцип диференційованої оцінки успішності студентів передбачає здійснення її на основі визначення однакових рівнів засвоєння знань.

Принцип єдності вимог до студентів передбачає урахування кафедрами і викладачами діючих загальнодержавних стандартів з підготовки спеціалістівстосовно всіх студентів. Викладачі зобов'язані ставити єдині вимоги до аналізу й оцінки ходу вивчення і засвоєння майбутніми спеціалістами навчально-програмного матеріалу в цілковитій відповідності з кваліфікаційними характеристиками, чинними навчальними планами і програмами, сприяючи посиленню особистої відповідальності студентів за якість навчальної праці.

Принцип об'єктивності передбачає постійну увагу викладача до підтримання необхідного рівня підготовки майбутніх спеціалістів, до систематичного аналізу результатів міжсесійного контролю і показників успішності з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації і змісту навчально-виховного процесу, підвищення ефективності якості аудиторних і самостійних занять студентів з метою запобігання (зменшення) відсіву їх із вузлів.

Види перевірки навчальної роботи студентів:

  • Міжсесійний контроль: а) попередня перевірка; б) поточна перевірка: в) тематична перевірка.
  • Підсумковий контроль.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю. Останній може здійснюватися, наприклад, на початку навчальногороку з метою встановлення рівня знань студентів; перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення, ступеня готовності студентів до сприйняття нової інформації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у порядку підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерелами тощо.

Попередня перевірка може проводитись у формах письмових контрольних робіт, опитувань перед початком практичних чи лабораторних робіт, усної перевірки окремих груп студентів, стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збереження оперативного (безпосередньо у процесі навчання) зовнішнього ("викладач — студент — викладач") і внутрішнього (" викладач — студент — студент") зворотного зв'язку. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться у рамках чинних форм організації навчання у вузі: на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних роботах. Частіше вона здійснюється в таких формах:

  • Усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.),
  • Письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються викладачем у позалекційний час. Бажано, щоб контрольні запитання були заздалегідь підготовлені на окремих аркушах, на яких студенти пишуть відповіді;
  • Фронтальний без машинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.). Проводиться найчастіше на початку семінарських занять, практичних чи лабораторних робіт;
  • Письмова перевірка у вигляді диктантів, творів із гуманітарних дисциплін і контрольних робіт із природничо-математичних дисциплін;
  • Домашні завдання;
  • Практична перевірка знань на лабораторних і практичних заняттях;
  • Тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах,- консультаціях. Основне завдання тематичної перевірки — дати можливість студентам сприйняти і осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв'язках. Водночас було б неправильним протиставляти тематичний контроль поточному. Вони взаємопов'язані і входять до системи міжсесійного контролю. Наприклад, оцінка знань на семінарських заняттях виступає формою поточної перевірки знань студентів, їхньої самостійної роботи.

Водночас семінарські заняття виступають зовнішньою формою організації тематичної перевірки. Цьому сприяє передусім те, що семінарські заняття присвячуються  найважливішим  темам   дисципліни,  що  вивчається.   Сказанестосується також лабораторних і практичних занять. Семінарські, практичні і лабораторні заняття сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності теорії і практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіуми (від лат. colloguium — розмова, бесіда) виступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму — мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворюватись на іспит з усього курсу. У лекції важливо підкреслити, що найважливіше в колоквіумі — методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму — допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

При вивченні природничо-математичних дисциплін колоквіуми здебільшого проводяться перед лабораторними і практичними роботами з метою підготовки, а також оцінки рівня готовності студентів до цих робіт.

Консультації з контрольними функціями мають два основні різновиди: а) консультації, на яких викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою, допомагає студентам сформулювати необхідні узагальнення; б) консультації — відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

Міжсесійний контроль сприяє забезпеченню ритмічної роботи студентів, виробленню у них вміння чітко організовувати свою працю, допомагає викладачеві своєчасно виявити відстаючих і допомагати їм, організовувати індивідуальні творчі заняття для найпідготовленіших студентів. Дані міжсесійного контролю використовуються для внесення відповідних змін у матеріал, що вивчається на лекціях, у зміст консультацій, індивідуальної роботи зі студентами, контрольних робіт, колоквіумів.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові та дипломні роботи, виробнича і педагогічна практика традиційно вважаються основними формами контролю навчальної роботи студентів.

Заліки — це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів практики.

Іспити складаються, як правило, за білетами, затвердженими кафедрою. На консультаціях перед іспитом викладач знайомить студентів з екзаменаційними білетами.

Іспит з "відкритим підручником" розрахований насамперед на перевірку уміння швидко знайти необхідну інформацію,- користуватися додатковою літературою, довідниками, навчальними посібниками тощо.

Іспит-автомат   часто    практикується    викладачами   щодо  студентів-відмінників, які серйозно і систематично працюють протягом року.

Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.

Державні випускні екзамени приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК) у наперед визначеному і затвердженому складі. Окрім державних екзаменів студенти-випускники захищають перед ДЕК дипломні роботи (проекти).

Методи і форми організації контролю знань, шляхи їх удосконалення. Найбільш ефективними методами перевірки і контролю успішності студентів є такі: 1) метод спостережень викладача за роботою студентів під час аудиторних та поза аудиторних занять; 2) методи усної перевірки та контролю знань; 3)метод письмових робіт; 4)метод практичних робіт; 5) метод програмованого контролю — машинного і безмашинного.

Основними формами організації перевірки знань студентів у сучасних вузах є, насамперед: 1)індивідуальна перевірка; 2) фронтальна перевірка; 3) самоконтроль; 4) рейтингова система.

Щодо форм організації і методів здійснення контролю важливо розмежувати, по-перше, форми їх зовнішнього вияву і навчально-пізнавальну сутність; по-друге, позитивний досвід окремих викладачів, кафедр, вузів і також недоліки у практичному застосуванні згаданих форм і методів.

Критерії і норми оцінки знань. Визначити об'єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання, пропонується розділити поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв'язку,

  • критерії оцінки і норми оцінки.критерії оцінки — це ті положення, урахування яких є обов'язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки;
  • норми оцінки — це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку.

Особливо важливо розкривати критерії оцінки, оскільки їх аналіз є аналізом об'єкта перевірки. Виставляючи студентові ту чи іншу оцінку, педагог має враховувати:

  • характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам'ятовування, обсяг, повноту і точність знань);
  • якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);
  • ступінь оволодіння вже відомими способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;
  • оволодіння досвідом творчої діяльності;
  • якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність і т.ін.).