ІПТ КІ Сум ДУ

Індустріально-педагогічний технікум КІ Сум ДУ

zoofirma.ru

Відкрита виховна година « СІМ ДИВ СВІТУ» (Перфільєва К.А.)

ВІДКРИТИЙ ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Тема: СІМ ДИВ СВІТУ

Навчальна мета: розповісти студентам про сім див світу.

Розвиваюча мета: розвивати творчі здіб­ності та уяву студентів, підвищувати їхній культурний рівень.

Виховна мета: ви­ховувати зацікавленість до світової історії і стародавньої культури.

Обладнання: аудіозапис музики, мультімедійний проектор, слайди з зображенням сімох див світу, костюми для дійових осіб.

ДІЙОВІ ОСОБИ

Ведуча – Пальчун Юлія (741 гр.).

Ведучий – Солов’янчик Богдан (421 гр.).

Німфи (дві  особи) – студентки 531 гр.

Танцювальний гурт  дівчат (сім осіб) – студентки 631 гр.

Виховний захід відбувається в актовому залі технікуму.

Приміщення прикрашене великими малюнками, на

яких зображено сім див світу. Угорі на центральній стіні

прилаштована карта, де позначені місця розташування

сімох див світу. На сцені нерухомо стоять німфи (удаючи скульптури), по ходу дійства вони виходитимуть наперед.

 

Звучить лагідна музика. До залу входять ведучі.

Ведуча. Добридень, друзі!

Ведучий. Запрошуємо вас у дивовижну мандрівку. Ми ви­рушимо з вами у стародавні часи.

Ведуча. А маршрут нашої експедиції пройде по місцях, які подарували світу сім див.

Звучить музика. До залу вбігає гурт дівчат, виконує танцювальну композицію.

 

Ведучий. Колись, дуже давно, у маленькій країні на березі Середземного моря — Стародавній Греції — народилося повір'я про сім див світу.

Ведуча. Так називали найдивовижніші й найпрекрасніш споруди, зведені у різних куточках світу. Із покоління в по­коління переходило це повір'я, і нині немає людини, яка б не знала про величні пам'ятки Стародавнього світу.

Ведучий. Отже, якщо і вам цікаво дізнатись про них, лас­каво просимо у Стародавній світ. Ми разом відвідаємо країни і міста тих часів. А супровідницями нашої подорожі будуть давньогрецькі німфи, адже і їх елліни вважали дивом.

Звучить музика. До залу входять дівчини-єгиптянки, виконують танцювальну композицію

Ведуча. От ми й у спекотній Африці, на березі величної ріки Ніл, у Стародавньому Єгипті. Тут розташоване перше диво — піраміда фараона Хеопса у місті Гіза.

Ця велична споруда є найдавнішою із сімох див. Крім того це єдине диво, що збереглося до нашого часу. У Стародавньому світі піраміда в Гізі вважалась найбільшою будівлею і залишалась такою протягом майже чотирьох тисяч років.

-5

 

 

-1

 

Наперед виходять німфи.

1- ша німфа. Велика піраміда була побудована у 2580 році до нашої ери як гробниця Хуфу, фараонові, відомому як Хеопс. Згодом у Гізі було зведено ще дві піраміди, для сина та внука Хуфу, а також менші піраміди для їхніх цариць.

2- га німфа. Піраміди стоять на стародавньому кладовищі Гізи. Деякі археологи вважають, що для будівництва Великї піраміди знадобилося сто тисяч чоловік, які щоденно працювали протягом двадцяти років. Для споруди використали понад два мільйони кам'яних блоків, кожний з яких важив дві з половиною тонни.

Ведуча. Коли будівельні роботи було закінчено, Велика піраміда Хеопса була 147 метрів заввишки, а площа оснонй дорівнювала дев'яти футбольним майданам.

Ведучий. Стародавні єгиптяни вірили, що тіло померло­го фараона слід зберегти неушкодженим, щоб дух могутнього правителя продовжував жити і надалі. Тож  мумію Хеопса за­хоронили у центральній кімнаті піраміди, а крім того, облаштували чимало кімнат із дорогоцінною одежею, коштовними прикрасами, їжею та зброєю. Німфи відходять на задній план.

Ведуча. А тепер залишимо Єгипет і перенесемося до ле­гендарного міста Вавилону.

Звучить східна музика.

Ведучий. Тут було зведено друге диво світу —висячі са­ди Семіраміди. Вони — одна з найвідоміших диковинок Старо­давнього Сходу. Нині археологи знайшли лише рештки при­пустимих садів, але стверджувати, що ці руїни належать саме
легендарному диву, не можна. Одне ми можемо сказати з упевністю: сади Семіраміди дійсно існували, тому що люди ба­чили й описували їх.

 

-11

 

-12

 

Наперед виходять німфи.

 

1-ша німфа. Дві з половиною тисячі років тому в місті вилоні володарював величний цар Навуходоносор II. Легенди розповідають, що його дружиною була прекрасна цариця Амітіс (її іще називали Семірамідою), що походила родом із далекої гірської країни Мідії. Вона так сумувала за квітучою батьківщиною, що цар вирішив звести для неї прекрасну спо­руду, що нагадувала б Амітіс про рідний край. Архітектурний витвір мав бути схожим на гори, вкриті квітучими запашни­ми заростями.

2-га німфа. Навуходоносор наказав побудувати дивовижний палац у вигляді величезних терас. На них насипали товстий шар землі й посадили дерева, кущі й квіти, спеціаль­но привезені з Мідії. За допомогою хитромудрої системи ка­налів та підйомників вода з ріки Євфрат постійно поступа­ла на дах споруди й поливала дерева. Тепер Семіраміда могла і кільки завгодно гуляти серед улюблених рослин. Це був дій­сно царський подарунок!

Ведуча. Ось так на світ з'явилося друге диво — висячі caди Семіраміди. Учені вважають, що це був перший ботанічним сад. Улітку, коли у Вавилоні стояла нищівна спека, сад Семіра­міди буяв соковитою зеленню. У цьому саду були й мініатюрні річки, водоспади, у маленьких водоймищах плавали качки, над квітами літали бджоли, метелики й бабки.

Ведучий. На превеликий жаль, цьому диву не судилось зберегтися до нашого часу. Під час навали персів на Вавилон воно прийшло в занепад і було знищено.

А зараз ми вирушимо з вами до славетного грецького міст Олімпія. Гадаю, усім відомо, чим воно прославилося. Звичайно, Олімпійськими іграми.

Звучить музика сиртакі. До заду виходять хлопці та дівчата, виконують грецький танець,

Ведуча. Ми завітали в Олімпію, щоб дізнатись про третє диво Стародавнього світу.

Приблизно у 470 році до нашої ери до всіх мешканців Греції звернулися із закликом. Мова йшла про пожертвування коштів на будівництво в Олімпії храму на честь величного бога Зевса. Храм цей своєю розкішшю та величчю мав перевершити всі храми Греції. Заможні й бідні елліни охоче збирали кошти, і будівництво було розпочато близько 456 року до нашої ери.

 

-25

 

-27

 

Наперед виходять німфи.

1 -ша німфа. Храм побудували. І дійсно, він вражав своєю дивовижною красою. Чимало витончених статуй прикрашало споруду. Але найголовнішої — статуї царя богів, Зевса, не було. Кому ж доручити її виготовлення? Звичайно, тільки відомому майстру - афінському скульптору Фідію.

2-га німфа. В Олімпії Фідій і його помічники звели дерев'яний каркас, який мав бути кістяком статуї Зевса. Ті ділянки, що позначали шкіру бога, вкрили пластинами із слонової кістки, а ті, що позначали одежу,— листками золота. Робочі приховали стики між пластинами та листками так, що статуї виглядала як монолітна фігура.

Зевс сидів на троні, інкрустованому чорним деревом і коштовним камінням. Закінчена статуя сягала тринадцяти метрів заввишки і майже торкалася стелі храму. Здавалося, якщо могутній бог раптом підведеться, то зламає дах будів­лі. Уздовж стін побудували площадки для глядачів, щоб лю­ди, зійшовши на них, могли побачити суворе й величне об­личчя бога.

Після завершення у 435 році до нашої ери, ця статуя про­тягом восьмисот років залишалася одним із найпрекрасніших див світу.

Ведучий. У 40-му році нашої ери імператор Калігула ви­рішив перенести статую Зевса в Рим. За нею були відряджені робітники. Легенда розповідає, що коли вони наблизились до Зевса, він раптом вибухнув громоподібним сміхом. Робітники, жахаючись, побігли подалі від храму. Потім, коли у 391 році і було прийнято християнство, римляни зачинили всі грецькі храми. Кілька років по тому статую Зевса перевезли у Конс­тантинополь. А в 462 році палац, де зберігалася фігура язичницького бога, було знищено пожежею.

Так жахливо загинуло третє диво Стародавнього світу.

Ведуча. Сумний кінець спіткав і наступне диво — велич­ний храм діви-богині Артеміди.

 

-22

 

-23

 

Звучить грецька музика. Наперед виходять німфи.

1-ша німфа. Дві з половиною тисячі років тому у старо­давньому грецькому місті Ефесі правив цар Крез. За легендою це місто було засновано амазонками — жінками-воїнами — за тисячу років до його правління.

За часів свого славетного правління Крез вирішив подарувати місту храм дивовижної краси і присвятити його богині місяця, покровительці тварин та юних дівчат. Греки звали її Артемідою, а римляни — Діаною.

2-га німфа. Храм побудували з мармуру і вапняку, йо­го висота дорівнювала шестиповерховому будинку. Стелю споруди підтримували сто двадцять колон заввишки два­дцять метрів. Високі двері, що вели в целу, були виготовлені з кипарису й оздоблені золотом та розписом. У целі знаходилася статуя Артеміди заввишки два метри. Вона була виготовлена з деревини винограду й облицьована сріблом та золотом. Храм вражав величчю, розкішшю та дивовижною красою. Але історія відвела йому коротке життя — лише двісті років.

1 - ша німфа. Що ж стало причиною загибелі цього витвору архітектурного і скульптурного мистецтва? Виявляється, не війна, не землетрус і не напад грабіжників. Храм згубили зарозумілість та заздрість однієї людини. Ім'я її назавжди увійшла в історію і стало символом безглуздого і безжального нищен­ня. Це ім'я мешканця Ефесу Герострата.

Цей чоловік не був обдарований якимись талантами, не походив із славетного роду, не був видатним політиком, оратором чи воєводою. Проте Герострат мав потаємну мрію — будь що прославитись і залишитись у пам'яті майбутніх поколінь. Довго міркував він, як здійснити своє бажання, і нарешті придумав: «Я знищу прекрасний храм Артеміди — і всі дізнаються про мене! Я прославлюсь у віках, кожна людина буде пам'ятати моє ім'я!».

Злодій підкрався вночі до дивовижного святилища і підпалив його. Мармурові стіни та колони, звичайно, не боялися вогню, але в пожежі згоріли дерев'яні прикраси та стропила що підтримували дах. Він завалився і зруйнував храм. Усі кляли безумця, який заради своєї нікчемної слави знищив диво світу.

Ведуча. А тепер залишимо Грецію і перенесемось у Малу Азію.

 

Звучить східна музика. До залу входять дівчини-персіянки, виконують танцювальну композицію.

Ведучий. Ми опинилися з вами в місті Галікарнас, де біля ще двох тисяч років тому правив цар Мавзол. Він був персом, але в його країні, Карії, мешкало багато греків. Тож коли цар забажав побудувати для себе і дружини Артемзії гробницю, то покликав відомих грецьких будівників Піфея і Сатира. Талановиті, архітектори звели величезну триповерхову споруду.

 

-28

 

-32

 

Наперед виходять німфи.

2-га німфа. У глибині будівлі розташовувались гробни­ці царів, на другому поверсі стояли колони й мармурові статуї левів, які охороняли спокій володарів. А на даху третього поверху в колісниці стояли величезні статуї Мавзола й Артемзії. висота гробниці дорівнювала двадцятиповерховій будівлі.

Проте Мавзолу не судилося побачити свою мрію, втілену видатними архітекторами. Він помер, коли гробницю ще не було добудовано. І його вірна дружина, цариця Артемзія, на знак своєї любові довела будівництво до кінця.

1 - ша німфа. Гробницю на честь Мавзола назвали Мавзо­леєм. Один із поетів назвав її «пам'ятником відданого кохан­ня, що дароване небом».

Галікарнаський Мавзолей простояв тисячу п'ятсот років. Нін витримав ворожу навалу під час багатьох війн. Знищив це диво землетрус, що стався у XII столітті.

У 1489 році лицарі-іоаніти стали використовувати руїни гробниці для зведення укріплень. Розбираючи руїни, лицарі натрапили на розкішні усипальниці Мавзола та Артемзії. Але варта залишила на Ніч знахідку без охорони, і місцеві мароде­ри пограбували її.

Ведучий. Знадобилося ще триста років, щоб Мавзолей знову нагадав про себе. Археологи знайшли рештки спору­ди. Серед них виявилися і величезні статуї царів. У 1857 році знахідки було перевезено в Британський музей у Лондоні.

 

Звучать лагідна музика, шум морських хвиль.

 

Ведуча. Ви помітили, що замовниками багатьох див світу були видатні царі? І це зрозуміло — лише цар міг дозволити собі таке дорогоцінне будівництво, на нього працювали тисячі рабів, та й коштів і коштовностей правителі не жаліли.

Але знав Стародавній світ диво, зведене цілим народом. Отже, запрошуємо вас на острів Родос. З давніх-давен мешка­ли і тут свободолюбиві й віддані своїй батьківщині люди. Вони не брали участі у війнах, але, якщо траплялося ворогу напасти на Родос, жителі мужньо ставали на захист рідного краю.

Ведучий. У 305 році цар Фрігії Деметрой став вимагати під родосців приєднатися до нього у війні проти єгипетського правителя Птолемея Сотера. Родосці відмовили зухвалому цареві. І тоді він вирішив підкорити Родос.

 

-34

 

 

 

Побачивши наближення ворожих військ, родосці звернули­ся по допомогу до свого бога-покровителя Геліоса. І бог почув їхнє прохання. Більше року витримували мешканці острова ворожу осаду, і греки врешті-решт вимушені були відступити.

Наперед виходять німфи.

 

2-га німфа. Святкуючи перемогу, родосці вирішили віддячити покровителю Геліосу. Вони запросили до себе відомого скульптора Харетома, щоб той виготовив із бронзи величезну статую Геліоса. Її виготовляли протягом дванадцяти років.

Фігура бога була велетенською — висотою тридцять три метри (вище за десятиповерховий будинок). Бронзова оболонка покривала залізний каркас. Порожнисту статую почали зводити знизу, і в міру того, як вона зростала, в неї засипали каміння, щоб зробити стійкішою. Колоса було завершено 280 року!

1-ша  німфа. Колос Родоський прикрашав собою острів недовго: приблизно через п'ятдесят років він завалився. Причиною загибелі шостого дива світу став землетрус. Від жахливих поштовхів, що йшли з надр землі, статуя переломилася на рівні колін і впала. Родосці вирішили відновити Колоса, ало оракул пророкував, що на острів обрушаться страшенні нещастя, якщо статуя буде встановлена знову. Тож рештки бронзової фігури Геліоса залишилися недоторкані ще на дев'ятсот років! Люди з усього світу приїздили на Родос, щоб подивитися па уламки поваленого божества.

У 654 році сирійський князь захопив Родос і зняв зі статуї бронзові пластини. Казали, нібито він вивіз бронзу до Сирії на дев'ятистах верблюдах.

Ведучий. Описували, що в руці бог сонця тримав величезний факел, за світлом якого мореплавці навіть у бурю знаходили дорогу до Родоського порту. Багато віків люди вірили, ніби Колос Родоський височів над входом у гавань і під його розставленими ногами могли пропливати кораблі. Проте нинішні вчені вважають, що цього не могло бути. Ширина гавані становила чотириста метрів, а Колос усе ж таки не був настільки височенним. Деякі історичні пам'ятки дозволяють припустити, що статуя стояла у центрі міста і дивилася у бік моря.

 

Звучить музика.

Ведуча. Наша подорож добігає кінця. І останнє диво, яке ми відвідаємо, розташоване в місті Александрії, на півночі Єгипту. Засновником цього міста був славетний полководець Александр Македонський. Александрія славилася своєю красою, але всесвітню відомість вона здобула ще завдяки своєму Фароському маяку — сьомому диву світу.

 

-41

 

-43

 

Наперед виходять німфи.

 

2-га німфа. Фароський маяк будували двадцять років, будівництво розпочали за наказом Александра Македонського, а закінчили за часів володарювання Птолемея II. Це був пер­ший у світі маяк, і простояв він півтори тисячі років. Збудува­ли його для того, щоб кораблі могли обминати рифи на шляху до Александрійського порту. Уночі їм допомагало зорієнтува­тись світло від полум'я, а вдень — стовп диму.

Висота будівлі становила 117 метрів. Складалася вона з трьох різновеликих башт, встановлених одна на одну. Перша башта була чотиригранною, в ній були кімнати, де мешкали солдати та робітники. Над цією баштою височіла друга — восьмигранна зі спіральним пандусом, що вів у третю, циліндричну башту. Саме в ній і розводили багаття, світло якого, відбите величезними бронзовими дзеркалами, допомагало мореплавцям уникнути біди. На вершині третьої башти стояла статуя Зевса Спасителя.

1-ша німфа. Щоб підтримувати полум'я, знадобилась велика кількість палива. Деревину привозили по спіральному пандусу на возах, запряжених кіньми або мулами. Світло ма­яка було помітне аж за п'ятдесят кілометрів від порту.

Півтори тисячі років Фароський маяк слугував людям. Але І до ХІІ століття Алексакдрійська бухта настільки замулилася, що кораблі більше не могли користуватися нею. Маяк занепав і завалився. Бронзові дзеркала переплавили на монети. А в 1480 році мамлюкський султан Кайт-бей побудував на фундаменті маяка фортецю, яка й досі носить ім'я свого творця.

Ведучий. Фароський маяк зник, але й досі його назва живе в мові багатьох народів, адже саме від неї походить усім відоме слово «фара».

До речі, насправді Фароський маяк — не сьоме, а восьме диво світу. До його появи сьомим дивом вважалися стіни Ва­вилону. Проте коли на маленькому острові Фарос було зведе­но величезну будівлю, то стіни стародавнього міста викресли­ли зі списку див світу.

Фароський маяк — останнє, наймолодше диво світу.

 

Звучить музика. Наперед виходять усі учасники

заходу.

Ведуча. От і добігла кінця наша подорож у стародавні ча­си. Ми побували в Єгипті, Вавилоні, Греції. Можливо, ви запи­таєте, чому див світу лише сім, а не більше? Хіба мало інших, не менш дивовижних споруд, наприклад, у Китаї, Південній Америці? Хіба британський Стоунхендж не є дивом інженер­ного мистецтва давнини? Звичайно, ви праві. Але сім див світу були визначені за античних часів стародавніми греками. Вони описали лише ті дива, які знали й бачили на власні очі. Але ж їм не довелося побачити Велику Китайську стіну, храми та палаци інків і ацтеків.

Ведучий. Ось чому всі дива світу — це споруди, що роз­ташовані в самій Греції та сусідніх державах і провінціях. До того ж, число «сім» було для греків особливим, вони вважали, що воно означає мудрість і приносить щастя. Тому і чудес має бути лише сім — не більше й не менше.

Звичайно, шкода, що лише єгипетські піраміди уціліли до нашого часу, а про інші дива історія нам залишила лише легенди та письмові згадки тих, хто бачив їх на власні очі.

Проте дуже хочеться вірити, що людство створить іще чимало нових прекрасних див.

 

Виховний захід закінчується.

 

Яндекс.Метрика Счетчик тИЦ и PR

Контактна інформація

Україна,

Сумська область,

місто Конотоп,

вул. М.Немолота, 12

  • Телефон: 8 (05447) 2-34-30
Ви тут: Головна -> Виховання -> Відкриті заходи -> Відкрита виховна година « СІМ ДИВ СВІТУ» (Перфільєва К.А.)